КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ "Що робити, якщо дитина  не любить мити руки із милом?" Підготував вихователь-методист ЗДО № 29 М.О.Баган    (13.03.2020)

Іноді, аби помити руки доводиться довго вмовляти маля. Що ж робити аби руки були чистими та мікроби знищені?.

Ось декілька способів аби привчити дитину любити миття рук із милом.

1. Гра у поліцію.

Діти полюбляють копіювати та наслідувати дорослих. Тож заохотити їх можна так званими жетонами поліцейських. Придбайте їх - і нехай дитина видає всім членам смі'ї, хто старанно миє руки після вулиці. І собі в тому ж числі. Адже цукерки не отримає ніхто із брудними руками.

2. Красивий антураж.

Дітям подобається все яскраве та ароматне. Придбайте красивий флакон для мила (можна у вигляді казкових героїв), або спеціальну дитячу серію. що складається із мила, гелю та лосьйону для тіла. Радощам не буде меж!

3. Готуйте страви разом.

Тут можна підключити уяву, та сказати дитині, що овочі образяться, якщо їх бруднимим покладуть до каструлі. Їх просто необхідно помити. От побачите - дитина чимдуж помчить "рятувати" смакоту від образи.

4. Приклад, приклад...та ще раз приклад!

Ніколи і нічому ви не навчите своє чадо, якщо власним прикладом не показуєте подібне. Мийте руки щоразу після повернення додому, після ігор із тваринами, копирсанням у піску, приготування їжі. Зробіть це своєю звичкою - тоді і малюки переймуть від вас тільки найкраще.

Чистих рук та світлих думок!

 

 

 

Для багатьох дорослих математика – предмет складний. Але так бути не повинно. Є багато забавних і простих способів, що допомагають ввести дітей у світ математичних понять, просто граючи вдома з оточуючими предметами. Ось кілька ідей для початку.

Запропонуйте дитині допомогти вам виміряти розміри продуктів під час приготування їжі та предмети під час вирішення дрібних побутових задач.

Порахуйте все у зворотньому порядку, використовуючи таймер на мікрохвильовій печі.

Допоможіть дитині розділити їжу на рівні порції.

Хай дитина посортує та підрахує необхідну кількість посуду та столових приборів для сервірування стола.

Спостерігайте за змінами показників в автомобілі та за тривалістю поїздки.

Знайдіть що-небудь, що можна виміряти, підрахувати та зважити, у тих місцях, які ви відвідуєте з вашою дитиною.

Сортуйте з нею білизну за типами та парами.

Використовуйте спортивні заходи, щоб розв’язувати математичні завдання з очками та елементами статистики.

наука

Здорово, що наука дуже схожа на магію та чаклунство. Отже, зовсім не важко викликати в дитини захоплення та здивування. Цей фактор неймовірно важливий для навчання. Саме завдяки сильному здивуванню та трепету при контакті з фізичним світом і світом природи діти починають захоплюватись наукою.

Чи знаєте ви, що, якщо тримати лупу на відстані витягнутої руки, то об’єкти ви будете бачити догори ногами?

А яка «магія» примушує магнитики рухатись один до одного?

Поспостерігайте, які хімічні реакції відбуваються при змішуванні інгредієнтів і підвищенні температури або охолодженні під час приготування їжі.

Вирощуйте насіння в скляній баночці, щоби побачити їхні корені.

Відправляючись на природу, зберіть яку-небудь колекцію й помістіть її під скло.

Записуйте зміни, що відбуваються на нічному небі.

Використовуйте магніт, щоб дослідити, що він притягує, а що ні.

 

Експериментуйте із предметами у воді, щоб дізнатись, які з них тонуть, а які плавають на поверхні

 Творчість

Як сказав колись Пабло Пікассо, кожна дитина – художник! Однак проблема в тому, щоб залишитись художником, коли виходиш з дитинства. Коли діти щось малюють і розмальовують, у такий спосіб вони виражають свої почуття, приймають важливі рішення та розповідають свої історії. У нашому розумінні їхні малюнки можуть не виглядати чимось вартим уваги, але для дітей їхні малюнки є справжніми витворами мистецтва.

Не аналізуйте художні починання вашої дитини. Дозвольте їй самій розповісти про своє творіння.

Насолоджуйтесь арт-процесом разом із вашою дитиною. Доки ви сприяєте її природній креативності, ви можете відкрити художника в самому собі.

Пам’ятайте, що творчість дитини може мати зовсім інший напрямок, ніж ваша!

Розкажіть їй про те, як різні художники виражають свої почуття та погляди за допомогою мистецтва й унікальної стилістики.

Будьте готові використовувати будь-які матеріали вдома й під час поїздки та очікування.

Заохочуйте дітей своїми руками виготовляти подарунки та листівки, а також самі приєднуйтесь до них при цьому.

Разом придумуйте різноманітні ритми, відбиваючи їх на коробці з вівсяними пластівцями.

 

Створіть домашню галерею або перекидний альбом з художніх робіт і фотографій творчих досягнень вашої дитини.

 Суспільні науки

У дитини розуміння оточуючого світу завжди починається з розуміння самої себе. А де, як не вдома, краще за все покласти початок розумінню себе і своєї ролі в сім’ї, суспільстві та світі? Порозмовляйте з дитиною про події вашого повсякденного життя, що стосуються безпосередньо вашої сім’ї й не тільки її. Спостерігайте за соціальними ролями, які намагається засвоїти ваш малюк, і допоможіть йому зрозуміти себе і цей величезний світ дорослих.

Створіть генеалогічне сімейне дерево, хронологію певних історичних подій, «капсулу часу» або книгу пам’яті.

Вивчіть описані події у дату народження вашої дитини або свою власну.

Покажіть їй колекції марок, монет, іграшок або інших предметів.

Документуйте сімейні свята, мандрівки та інші важливі події за допомогою фотоапарата чи відеокамери. Дивіться на них як на історію та культурну спадщину завтрашнього дня.

Виконання різноманітних сценок – це хороший спосіб для дитини засвоїти соціальні правила, приміряючи на себе певну роль, у подальшому вона буде використовувати ці знання й навички вже в реальному світі. Неодмінно приєднуйтесь до подібних ігор вашої дитини!

 

Забезпечте дитину гарним одягом, величезною коробкою та кількома старими побутовими або офісними предметами. Одного разу вони стануть будиночком мрії, кабінетом лікаря або маленьким супермаркетом. Спостерігайте, як буде проявлятись фантазія вашої дитини!

 Навички моторики

Дитина повинна мати можливості балансувати, стрибати, бігати, штовхати, тягнути, возити й возитися з великою кількістю різноманітних речей. Тіло є засобом, за допомогою якого ми збираємо інформацію, щоб передати її нашому мозку. Ми пізнаємо і вчимося за допомогою наших органів чуття. Тому, у міру свого розвитку дитина повинна мати можливість задіяти їх і вільно рухатись від відкриття до відкриття. Так само і у протилежному напрямку. Саме наше тіло виражає те, що придумав наш мозок, роблячи це за допомогою мови, письма, написання музики, підрахунків тощо.

Поділіться з вашою дитино своєю улюбленою вправою та іншими фізичними навичками (ходити задом наперед, ховати великий палець за долонею, «знімаючи» його другою рукою, рухати вухами й тому подібне).

Грайте в шаради. Загадайте такі слова, розгадування яких буде потребувати демонстрації рухів.

Хай ваша дитина допоможе використовувати інструменти на кухні, у майстерні, гаражі та в саду.

Придумайте ігровий маршрут з перепонами у вашому дворі чи на дитячому майданчику. Ви можете зробити його настільки простим чи складним, наскільки захочете. Наприклад, підбігти до паркану та торкнутись його рукою. Далі оббігти гойдалку та пройти бордюром доріжки. Підійти до стола і проповзти під ним. З’їхати з горки та присісти, а потім підстрибнути та побігти туди, звідки почали. Ви можете по черзі з дитиною розробляти різноманітні маршрути, ні в чому себе не обмежуючи.   

Увімкніть веселу музику та потанцюйте разом з дитиною, покажіть один одному смішні та незвичні танцювальні рухи й разом придумайте танець.

мова

Результати нещодавніх досліджень показали, що оволодіння мовою починається ще до народження, й немовлята володіють дивною здатністю відрізняти різноманітні звуки та голоси вже в перші кілька годин після народження. Пам’ятайте: новонароджена дитина має більше ста мільярдів клітин мозку. За допомогою багатьох різних видів взаємодії із зовнішнім світом відбувається стимуляція, що сприяє розвитку трильйонів синапсів у головному мозку і як наслідок – розвитку інтелекту. Ви можете покращити мову ваших дітей, просто регулярно спілкуючись з ними та регулярно читаючи їм книги.

Порозмовляйте з дитиною про те, що робите ви і що робить дитина, придумайте смішні пісні про те, що ви бачите та відчуваєте. Не забудьте задокументувати ваші слова на відео.

Разом читайте те, що написано на позначках, етикетках та в інструкціях.

Улаштуйте «полювання» на певне слово на рекламних щитах, вітринах і вивісках.

Пограйте у гру з алфавітом.

Разом з дитиною пишіть списки покупок, вітання в листівках, послання на холодильнику, списки побажань, а також листи вдячності.

 

Читайте разом. Хай ваша дитина почитає вам і хай бачить, як читаєте ви.

 Що робить іграшку хорошою?

Відповідь не в тому, що може зробити іграшка, а в тому, що може робити дитина із цією іграшкою! Чим більше в іграшки деталей, тим у меншій мірі в дитини розвивається уява. Розрахуйте наявність збалансованого різноманіття іграшок для різних видів дитячих відкриттів. Деякі іграшки сприяють активній діяльності, деякі – творчому підходу, а інші допомагають у певних освітніх сферах. Бажано звести кількість «трендових» іграшок до мінімуму.

Обирайте такі іграшки, якими можна грати різними способами й на різних рівнях.

Пам’ятайте, що тільки лише тому, що продукт призначений для дитини, зовсім не означає, що він мусить бути недовговічним чи примітивним.

 

Пересвідчіться, що іграшка може робити все, що побажає дитина. Шукайте іграшки, що пробуджують природну цікавість і допитливість, дозволяють експериментувати і щось придумувати, не дивлячись в інструкцію. При покупці іграшки передусім повинні враховуватись такі характеристики, як її безпечність, якість та варіабельність. Пам’ятайте: дитина потребує різноманітних іграшок, щоби стимулювати всі органи чуття.

 

 

    Перебуваючи у звичайному оточенні, діти часто завдають собі шкоди. У міру того, як діти дорослішають, змінюється і характер їхніх ушкоджень.
Немовлятко може легко поперхнутись шматочком їжі. Малі діти не раз падають, коли намагаються кудись вилізти, або обпікаються, чи отруюються, коли торкаються предметів, до яких можна дотягнутися, чи попробувати їх на смак.
Діти старшого дошкільного віку часто зазнають ушкоджень під час гри на дорогах або коли граються надворі.
Багатьом таким випадкам можна запобігти. Виявляючи трохи передбачливості, й, беручи до уваги вік дитини, ви можете допомогти відвернути травми і навіть смертельні випадки. І цей обов'язок допомогти дитині лежить на батьках або інших дорослих, з якими час від часу перебуває дитина.
Декілька порад, які б зробили наш дім безпечним для дітей:
Ліки. Тримайте їх подалі від дітей у зачиненій на ключ шафі. Це саме стосується натуральних ліків і тих, які не видаються за рецептом. Також попросіть гостей, котрі зупинилися у вас на ніч, тримати свої ліки у безпечному місці.
Побутові хімікати. Тримайте їх там, де діти не зможуть до них дотягнутися у стінній шафі, яка замикається. Зберігайте хімікати у тих упаковках, в яких придбали, аби їх можна було відразу розпізнати. Будьте уважними, коли користуєтеся ними, і ставте їх завжди на місце, навіть якщо залишаєте кімнату на короткий час. Ніколи не залишайте залишки дезінфікуючого засобу у посудомийці.
Кухонна плита. Завжди розвертайте ручки посуду, в якому готуєте страву, до центра плити. Якщо можливо, прикріпіть до плити запобіжний пристрій. Попіклуйтеся про те, щоб плита не нахилилася, коли дитина потягне на себе відчинені дверцята духовки.
Самі дверцята теж повинні замикатися. Чи дитина часом не опечеться, доторкнувшись до дверцят духовки? Тоді поставте запобіжний пристрій або решітку, щоб дитина не мала доступу до гарячих дверцят.
Небезпечні хатні приладдя. Ножі, ножиці й небезпечні побутові пристрої слід зберігати у шафах або шухлядах, які замикаються на ключ чи засувку, або в інших місцях подалі від дітей. Коли ви користуєтеся цими предметами й тимчасово відкладаєте їх, слідкуйте, щоб вони не лежали на краю столу чи стійки, де до них могли б дотягнутися діти. Сірники й поліетиленові мішечки також небезпечні для малих дітей.
Сходи.   Зробіть   поруччя   щонайменше 70-75 сантиметрів заввишки по обох боках сходів.
Вікна  й  двері  балкона.  Встановіть угорі  запобіжні  пристрої або ланцюжки чи придумайте щось інше, аби дитина не могла їх відчинити або
 пролізти через них, коли ви провітрюєте кімнати.
Книжкові полиці. Якщо дитина любить вилазити на предмети й висіти на них, прикріпіть книжкові полиці й інші високі меблі до стіни, щоб вони не впали.
Електричні розетки й шнури. Розетки, якими ви не користуєтеся, повинні бути чимось надійно закриті. Шнури для настільних ламп і таке інше слід прикріпити до стіни або меблів, щоб дитина не змогла стягнути лампу і її не вдарило струмом, або ж, взагалі, ставте такі лампи у безпечне місце. Ніколи не залишайте електричну праску на дошці для прасування та слідкуйте, щоб з неї не звисав шнур.
Гаряча вода. Якщо ви можете регулювати температуру гарячої води, вам слід знизити її до 50 градусів за Цельсієм, щоб дитина не ошпарилась, коли відкрутить кран.
Іграшки. Викиньте іграшки з гострими кінцями або кутами. Позбудьтесь маленьких іграшок або тих, які можна розібрати на дрібні частинки, тому що дитина може поперхнутись, якщо візьме їх до рота. Очі й ніс на м'яких іграшках повинні бути добре закріпленими. Навчіть старших братиків і сестричок забирати свої маленькі іграшки, коли немовля поруч.
Солодощі й легкі закуски. Не залишайте солодощі й легкі закуски, такі, як арахіс і карамель, у межах досяжності. Вони можуть застрягти з горлі дитини.

Коли стався нещасний випадок
Отруєння. Якщо дитина випила токсичну рідину, добре прополощіть їй рот і дайте випити одну чи дві склянки води або молока. Після цього викличте лікаря або зателефонуйте до центру інформації з надання допомоги тим, хто отруївся, аби отримати консультацію. Коли в око дитині потрапила якась їдка речовина, негайно промийте його великою кількістю води протягом 10 хвилин.
Опіки. Якщо опіки незначні, обмийте рану не занадто холодною водою принаймні 20 хвилин. Коли рана більше дитячої долоні або міститься на обличчі, суглобі, на нижній частині живота чи на статевих органах, вам слід доставити дитину в реанімаційну палату. Глибокі тілесні пошкодження завжди повинен лікувати лікар.
Загроза задушення. У випадку, коли щось застрягло у дихальному горлі дитини, дуже важливо, аби швидко вийняли цей предмет. Один з методів, який ви можете використати, це прийом Гаймліха. Якщо ви не знаєте цього методу, зверніться до лікаря, щоб отримати більше інформації, або відвідайте курси надання допомоги у разі нещасних випадків з дітьми, на яких навчають цього методу.

 

 

     Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

Як можна допомогти дитині добре поводитись?
Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.
 

Діти часто не розуміють, чому їх покарано
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.
сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

Діти мають право на позитивне ставлення до себе
Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.
 

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

 

«Спілкуючись з природою, діти не тільки

вчаться пізнавати світ, мислити вони

вчаться розуміти прекрасне... Прогулянки

дітей у ліс, на річку... — це не розвага, це

справжні уроки.»

(В. О. Сухомлинський)

 

Відомо, що вільний час дитини дошкільного віку значною мірою залежить від того, яким змістом його наповнять батьки. Пізніше, подорослішавши, дитина вже самостійно буде обирати заняття для проведення свого дозвілля, спираючись на вже набутий досвід.

Роль дозвілля для всебічного особистісного розвитку дошкільника надзвичайно велика. Адже заняття, захоплення, інтереси, реалізацією яких людина (навіть маленька) займається у свій вільний час, допомагають їй цікаво

жити, набувати нових знань, з бажанням та добре навчатися. Але якщо дитина

не знає, що робити зі своїм вільним часом, чим зайняти себе, вільний час може

стати для неї тягарем. Батьків, які своєчасно не подбали про організацію дозвілля малюка, у майбутньому нерідко чекають проблеми, пов'язані з неадекватними або просто негарними вчинками дитини, здійсненими просто

так, знічев'я.

У зв'язку із цим, важливим завданням родини є організація дозвілля малюка-дошкільника, розвиток його захоплень, інтересів, уподобань. Чималу роль у навчанні, вихованні та організації дозвілля дошкільнят відіграє довкілля, зокрема оточуюча нас жива природа. Знайомлячись із невичерпними та різноманітними природними явищами та об'єктами, малюк не тільки активно пізнає світ, але й формується як особистість.

Проте зовсім недостатньо просто приводити малюка на природу. Недаремно видатний педагог та письменник Василь Сухомлинський відзначав:

«Глибоко помиляються ті, хто вважають, що якщо дітей оточує природа, то вже

в самому цьому факті криється могутній стимул розумового розвитку. У природі немає жодної магічної сили, що впливає на розум, почуття та волю.

Природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли людина пізнає її, проникає думкою у причинно-наслідкові зв'язки».

Для повноцінного морального, естетичного, екологічного розвитку малюка природа має стати основою навчально-виховного процесу. Родини, які часто вирушають разом з малятами на прогулянки в природне середовище, зазвичай помічають, що вони зближуються, духовно об'єднуються, краще розуміють одне одного. Під час прогулянок батьки мають значно більші можливості виховного впливу на дитину, а також на її інтелектуальний розвиток та тренування пам'яті, уваги, мислення. Звичайно, для організації повноцінного дозвілля дитини дорослі мають навчитися наповнювати прогулянки певним змістом, добиваючись того, щоб кожне спілкування з природою стало для дитини маленьким святом та наповнювало її душу захопленням, а серце — радістю.

Важливо, щоб прогулянки з малятами на природі були постійними та бажаними для них. На жаль, часто батьки вечорами надають перевагу сидінню

в кріслі перед телевізором, не розуміючи, що значно краще було б, якби вони,

взявши за руку маленького сина чи доньку, пішли з ними в парк, на луг, до водоймища тощо.

А скільки всього цікавого можна показати малюкові на високому темному небі з ясним місяцем та величезною кількістю зірок і сузір'їв! Таке спілкування приносить користь і батькам, і дитині — воно створює необхідні умови для щирої, відвертої бесіди, задушевної розмови. Під час таких прогулянок малюк, як правило, отримує чимало позитивних емоцій від спілкування з живим довкіллям та близькою людиною. Особливо корисні прогулянки перед сном.

Природа — велике диво, цікаве відбувається в ній щодня, щогодини, щомиті. Потрібно лиш зуміти побачити це самому і показати дитині. Дорослим,

батькам та членам родини дошкільника необхідно постійно пробуджувати, заохочувати і підтримувати у малюка пізнавальний інтерес до всього, що відбувається в неповторному світі природи.

Пам'ятайте:

У природі не існує жодної пори, коли б дитині не було чого показати. Кожна пора доби, року по-своєму  прекрасна та захоплююча; природа довкілля має чималий запас різноманітних явищ, які для спостережень дитини будуть завжди цікавими.

 

Коли ви ведете малюка на прогулянку, не забувайте нагадати йому, що в

природі немає поганого і гарного, корисного і шкідливого. Кожна істота в ній

має право на життя так само, як і людина. А людина є лише частинкою живої

природи, як рослини, тварини, пташки. У світі природи все пов'язано між собою. Знищення одного виду призводить до загибелі іншого. Про це, прогулюючись із малюком, не слід забувати. Такий виховний підхід є умовою

для того, щоб сформувати у дитини елементарні основи екологічної культури,

навчити її правильно ставитися до всього живого.

Прикро, що в нашому суспільстві дорослі іноді самі не розуміють цього. У світогляді батьків часто складаються помилкові стереотипи. Наприклад, що

павуки огидні, негарні, страшні; що жаби — слизькі, лупаті та потворні. Але

дитина має змалку засвоїти: кожний живий організм — самобутній та цікавий.

Тож кожна істота має право розраховувати на доброзичливе та прихильне ставлення з боку людини — людини розумної. Крім того, оцінка зовнішності

тієї чи іншої рослини або тварини, рептилії, комахи — це досить спірне питання. До речі, приваблива зовнішність далеко не завжди гармонійна внутрішній красі, це повною мірою стосується нашого світу — світу людей.

Природа завжди вабить дорослих і малих своєю неповторністю, красою, чарівністю. Особливо відчутним стає їх поклик навесні, із настанням теплих

днів. Тоді навіть ті, хто звик жити в гамірному сірому місті, поспішають потрапити за його межі, щоб відчути подих пробудження живого довкілля. І

дуже добре, коли в цей час поруч із дорослими знаходяться і діти. Заміські поїздки всією родиною, організація сімейних туристичних походів — це прекрасно. Добре, коли діти самі беруть активну участь у підготовці до таких

заходів: збиранні рюкзака, заготівлі продуктів, спортивного приладдя (м'ячів,

ракеток) тощо.

 

Навчіть дитину під час походу ставитися до всього живого з повагою.

Похід до лісу, річки чи гаю бажано починати з привітання не тільки друзів та  знайомих, яких там можна зустріти, але й дерев, кущів, птахів, комах. Не забувайте нагадати дитині, що ви прийшли в гості до природи, а тому і відповідно маєте себе поводити: доброзичливо, дбайливо, так, щоб не зашкодити довкіллю.

Пам'ятайте:

Еталоном поведінки в природі для малюка є поводження вас — батьків, дорослих.

Часто, приїхавши на пікнік, батьки обирають певне місце і влаштовуються там, не маючи жодного бажання кудись сходити з нього. Проте дитину — природженого маленького дослідника — завжди вабить те, що там, попереду, далі. Малюк прагне побачити перед собою якомога більше нового, досі невідомого йому. Він захоплюється і дивується кожній маленькій таємниці, яку відкриває йому матінка-природа (і які, до речі, можуть стати суттєвим поштовхом для розумового та екологічного розвитку дитини).

Так, кожна дитина з перших років життя — невтомний дослідник. Зрозумівши ту чи іншу закономірність, вона одразу ж активно починає пошук нових підтверджень для своїх висновків. І тут малюк не завжди може обійтися без допомоги дорослого. Головне, щоб батьки мали уявлення про те, як правильно надати її. Звичайно, важливим є те, щоб маленький дослідник отримав можливість для того, щоб більшу частину свого пошуку здійснювати самому. Для цього іноді достатньо показати йому місце пошуку та порекомендувати поспостерігати за тим чи іншим об'єктом, комахою, пташкою тощо.

Цікавим заняттям для дитини може стати малювання з натури. Цією захоплюючою справлю можна займатися як безпосередньо на природі (захопивши для цього із собою фанерку та кольорові олівці або крейду), так і

вдома, ґрунтуючись на своїх спогадах та враженнях про прогулянку.

Доречним під час перебування на природі є звернення до художнього

слова. Так, корисно разом з малюком пригадати знайомі раніше віршики, оповідання, казки про побачену пташку, квітку, деревце, ягоду. Можна спонукати малюка поспостерігати за живими об'єктами, які зустрілися під час

прогулянки та зробити свої висновки: чи правильно про них сказали поети, письменники, казкарі? На допомогу в пізнанні дивосвіту природи прийдуть і

доречно пригадані фольклорні перлинки: прислів'я, приказки, народні загадки

про тварин та рослини, пори року та природні явища. Усе це сприяє виробленню екологічно-доцільної поведінки дитини та її повноцінному особистісному розвитку.

Можна також пригадати пісні про природу та цікаві розповіді про неї, почуті від друзів та знайомих. Важливо те, що такі хвилини невимушеного спілкування необхідні як для малят, так і для самих батьків, дорослих. Вони

зазвичай надовго залишаються в пам'яті теплими спогадами, сповненими радості та захоплення.

Під час навчання малюка спілкуванню із живим довкіллям не слід забувати того, що основним заняттям та провідною діяльністю дошкільників навіть старшого віку продовжує залишатися гра. Тому в ході прогулянки добре також організовувати та проводити різноманітні ігри — дидактичні, рухливі, творчі, ігри-спостереження тощо. Корисними для малюка стануть, наприклад, ігри  «Що де росте?», «Із якого деревця листок?», «Знайди квітку за описом». Такий підхід сприяє закріпленню знань та навичок, які вже набуті дитиною засобами спілкування з природним середовищем.

Знаходячись безпосередньо на природі та вдома, не забувайте навчати

малюка правилам спілкування в живому довкіллі. Бережливе ставлення до природи необхідно виховувати з самого раннього дитинства. На це нам, дорослим, у жодному випадку не слід шкодувати своїх зусиль. Тільки якщо

батьки та всі члени родини малюка самі ставляться до природи дбайливо, можна вимагати цього самого і від дитини.

Дошкільника потрібно послідовно та систематично знайомити з екологічними нормами поведінки у природі, причому робити це доброзичливо, з необхідними тактом, старанням та терпінням. Малюк має чітко засвоїти азбуку поведінки на природі: усвідомлювати необхідність її збереження, різко

засуджувати негативні вчинки дорослих та однолітків, які завдають довкіллю

шкоди.

Прикро, коли батьки не розуміють, як ранять душі малят картини  варварського ставлення людей до природи, які перетворюють лісові галявини, сповнені таємниць та чудес, на брудні смітники та звалища, на напівмертвий,

спаплюжений рукою людини-руйнівника пейзаж. Отже не забувайте того, що

для розуміння природи недостатньо одних знань –

природу потрібно розуміти, любити та відчувати її серцем.

Тільки доклавши чимало зусиль, вкладаючи власну душу, можна навчити

малят поважати природу рідного краю та повсякчас піклуватися про неї, змалку

і впродовж всього подальшого життя ставитися свідомо та відповідально до тих

численних, проте таких тендітних багатств, що дані нам великим дивом —

прекрасною природою планети Земля

 

 

 

Гра «Накриємо стіл для ляльок».

Мета:Учіть дітей сервірувати стіл, називати предмети, необхідні для довідки. Знайомити з правилами етикету (зустріч гостей, прийом подарунків, запрошення до столу, поведінка за столом). Виховувати гуманні почуття і дружні взаємини.

Вихователь входить в групу з ошатною лялькою. Діти розглядають її, називають предмети одягу. Педагог говорить, що сьогодні у ляльки день народження, до неї прийдуть гості - її подружки. Потрібно допомогти ляльці накрити святковий стіл (використовується лялькова меблі і посуд).

Вихователь програє з дітьми етапи діяльності (помити руки, постелити скатертину, поставити в центр столу вазочку з квітами, серветниці і хлібницю, приготувати чашки з блюдцями до чаю або тарілки, а поряд розкласти столові прибори-ложки, вилки, ножі). Потім обігрується епізод зустрічі гостей, ляльок розсаджують на місця.

Дітям старшого дошкільного віку з метою закріплення навичок чергування можна показати предметні картинки із зображенням перерахованих вище предметів і запропонувати розкладати їх по порядку, визначаючи послідовність сервірування столу.

Гра «Що хоче робити Маша?»

Мета. Уточнювати уявлення дітей про деякі трудових діях; про матеріали, інструменти та обладнання, необхідних для роботи.

Вихователь звертається до дітей від імені Маші (лялька бибабо):
- Маша просить у мене тазик, відро з водою і мило.
Підставляє ляльці звані нею предмети.
- Як ви думаєте, що вона буде робити? (Прати.) Правильно. А тепер Маша просить дати їй каструлю, молоко, цукор, сіль і пшоно. Що збирається робити Маша? (Лялька хоче варити кашу.) Як називається каша? (Пшоняна.)

В ігровій формі можуть бути розглянуті і інші трудові дії, в яких необхідні відповідні предмети. Малюкам показують ці предмети (праску і стопка лялькового білизни - для прасування; відро і лійка - для поливу грядок і т. П.).

Проводячи цю гру зі старшими дітьми, вихователь використовує картинки із зображенням предметів, що відповідають тому чи іншому виду праці, або просто перераховує ці предмети (без показу ілюстрацій), пропонуючи хлопцям вгадати більш складні виробничі процеси. Наприклад: ножиці, кольоровий папір, клей, лінійка, олівець - підклеювання книг, ремонт коробок, атрибутів.

Гра може бути ускладнена: одна дитина малює предмети на дошці, а інші діти відгадують вид праці або всі діти одночасно малюють на папері, а потім показують малюнки один одному і вгадують.

Гра «Кому це потрібно?»

Мета. Закріплювати уявлення дітей про предметах і їх використанні в трудових процесах. Знайомити з професіями.

Вихователь показує дітям різні предмети, просить назвати їх і розповісти, коли вони використовуються і з якою метою. Наприклад: це ополоник, він потрібен кухареві, щоб розмішувати кашу, розливати суп і компот і т.д.

Під час проведення гри з дітьми старшого дошкільного віку вихователь підбирає різні картинки із зображенням предметів. Наприклад: кліщі, молоток, пилосос, кавомолка, штурвал, комп'ютер, мікрофон, кульман, сантиметр, мікроскоп, телескоп, відбійний молоток та ін. Діти називають професію людини, який використовує зображений предмет в своїй праці.

Гра «Вибираємо роботу»

Мета. Дати дітям елементарні уявлення про професії людей, праця яких не був в сфері їхніх спостережень. Викликати інтерес до праці людей будь-якої професії.

Вихователь разом з дітьми постає в хоровод і пропонує йти по колу, примовляючи:
Будемо дружно підростати
І роботу вибирати.
У космонавти ми підемо
І ракети поведемо.
(Діти імітують звук роботи двигуна і політ ракети,
діючи за показу вихователя.)
У капітани ми підемо,
Кораблі ми поведемо.
(Діти показують, як капітан дивиться в бінокль.)
У вертолітники підемо,
вертольоти поведемо.
(Діти біжать і роблять кругові рухи руками над головою.)
Гру можна продовжити з дітьми старшого віку, вони вже самостійно імітують відповідні дії.
А ми в льотчики підемо,
Літаки поведемо.
Перші два рядки повторюються на початку кожного куплета,
діти на ці слова йдуть по колу.
У комбайнери ми підемо
І комбайни поведемо.
Ми в пожежні підемо
І пожежа гасити почнемо.

Гра «Навіщо (для чого, чому) потрібно це робити?»

Мета. Формувати у дітей уявлення про необхідність праці, розширювати знання про трудових процесах.

Вихователь, показує дітям картинку із зображенням предмета, що характеризує ту чи іншу дію. Діти повинні назвати цю дію.
- Навіщо потрібно рослина? (Лейка.)
- Чому потрібно годувати? (Пташка.)
- Що потрібно мити? (Тарілка.)
- Що потрібно чистити? (Килим.)
- Що потрібно прати? (Плаття, Сукня.)
- Що потрібно гладити? (Сорочка.)
- Що потрібно піч? (Пиріжки.)
- Що потрібно міняти? (Постільна білизна.)
- Кого потрібно купати? (Дитина.)
Дітям старшого дошкільного віку задають питання складніше.
- Навіщо засівати поля? (Зерно.)
- Навіщо садити? (Картопля.)
- Навіщо обприскувати? (Яблуня.)
- Навіщо купувати в магазині хліб (молоко, сосиски, фрукти)?
- Навіщо ремонтувати зламану іграшку?
- Навіщо робити щотижневу прибирання квартири?
- Навіщо доглядати за своїм тілом?

ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ 5-7 РОКІВ

 

Гра «Вгадайте, що я роблю?»

Мета. Розширювати уявлення дітей про трудові дії. Розвивати увагу.

Вихователь і діти беруться за руки і стають в коло. У центр кола виходить дитина. Всі йдуть по колу і промовляють:
Що ти робиш - не знаємо,
Подивимося і вгадаємо.
Дитина імітує трудові дії не тільки рухами, а й (по можливості) передаючи звуками. Наприклад, чистить пилососом підлогу, забиває цвях, пиляє, їде на машині, стирає, несе відро з водою, протирає дзеркало, рубає дрова, тре на тертці, провертає щось в м'ясорубці і т.д.
Діти вгадують дії.

Гра «Що спочатку, що потім?»

Цель.Уточнять знання дітей про правила пересадки кімнатних рослин.

Вихователь показує дітям картинки із зображенням етапів пересадки кімнатних рослин і просить розкласти їх по порядку виконання дій.

{C}·         Перекинутий горщик, з нього виймають рослина.

{C}·         Миття горщика.

{C}·         Укладання камінчиків на дно горщика.

{C}·         Насипання в горщик піску (висота 1 см).

{C}·         Насипання в горщик поверх піску трохи землі.

{C}·         Отряхивание паличкою старої землі з коренів рослини.

{C}·         Зрізання загнили коріння.

{C}·         Посадка рослини в горщик так, щоб місце переходу стебла в корінь було на поверхні, і засипання землею.

{C}·         Ущільнення землі.

{C}·         Установка горщика з рослиною на піддон.

{C}·         Полив рослини під корінь.

 

Гра «Назви професію».

Мета. Вчити дітей правильно називати професії людей за видами машин, керованих ними.

Вихователь називає машини, транспортні та інші технічні засоби, а діти називають професії людей, які ними керують.
Трактор - тракторист.
Машина - шофер.
Екскаватор - екскаваторник.
Комбайн - комбайнер.
Підйомний кран - кранівник.
Поїзд - машиніст.
Корабель - капітан.
Літак -летчік (пілот).
Космічний корабель - космонавт.
Пожежна машина-пожежної.
Бульдозер - бульдозерист.
Гоночна машина -гонщик (пілот).
І т.д.

Гра «Вгадай професію».

Мета. Розширювати уявлення дітей про професії.

Вихователь показує дітям предметну картинку. Діти називають професію людини, у праці якого цей предмет використовується або є результатом його праці.
Кролик - кролівник.
Теля - телятниця.
Вівця - вівчар.
Олень - оленевод.
Виноград - виноградар.
Чай - чаєводи.
Хліб - хлібороб.
Сад - садівник.
Квіти - квітникар.
Бджола - бджоляр.
Поле - рільник.
Гайковий ключ - слюсар.
Відро і швабра-прибиральниця.
Квиток - кондуктор.
Каса - касир.
Рубанок - столяр.
Фарба і кисть -маляр.
Кельму - штукатур.
Кульман - інженер.
Молот і ковадло - коваль.
Вогнегасник - пожежний.
Шприц - медсестра.
Електропила - лісоруб.
Рибальська мережу -рибак.
Зуболікарське крісло - стоматолог.
Доїльний апарат -доярка.
І т.д

 

Праця — важливий засіб морального, економічного, трудового, естетичного виховання. Це — внутрішня потреба людини, першооснова її буття. Наукові психолого-педагогічні дослідження і педагогічна практика засвідчують: уже трирічна дитина прагне до самостійності, елементарної трудової діяльності. Тому і вдома, і в дошкільному закладі слід підтримувати це прагнення малюка, формуючи постійну потребу в діяльності; виховувати інтерес до праці та до результатів своїх трудових дій; ознайомлювати з працею дорослих, організовувати зустрічі з представниками різних професій; залучати до різних видів трудової діяльності.

Таким чином протягом тижня діти залучаються до всіх видів праці.

Види праці й особливості їх організації

 

Трудова діяльність дітей дошкільного віку охоплює самообслуговування, господарсько-побутову працю, працю в природі, художню.

 

Самообслуговування

Самообслуговування охоплює елементарні дії з догляду за собою: самостійне одягання, роздягання, тримання свого одягу і взуття в чистоті, вмивання обличчя, миття рук; самостійне споживання їжі, прибирання за собою посуду; тримання в порядку іграшок.

 

До цього виду праці діти обов’язково залучаються щодня відповідно до режимних моментів і життєвих потреб, тому форми роботи із самообслуговування зазвичай окремо в плані не прописуємо.

Головне завдання вихователя під час роботи з молодшими дошкільнятами — формувати в них елементарні навички самообслуговування, стимулювати інтерес до праці, бажання брати участь у виконанні посильних справ.

З дітьми середньої групи продовжуйте удосконалювати навички самообслуговування, поступово залучайте  їх до посильної повсякденної праці. На кінець року діти навчаються самостійно вмиватися, старанно витирати обличчя та руки, стежити за своєю зачіскою, одягатися й роздягатися в певній послідовності, дбайливо поводитися з речами, самостійно акуратно їсти.

 

Старші дошкільнята вже мають певні трудові навички й уміння, тому і самообслуговування у них є більш складним. Діти цього віку спонукайте до  самостійного акуратного одягання і роздягання в певній послідовності, дбати про свій одяг, охайний вигляд, прати вбрання для ляльок, користуватися серветками тощо.

 

На момент випуску з дошкільного закладу самообслуговування має стати для дитини звичкою і внутрішньою потребою.

 

Господарсько-побутова праця

Господарсько-побутова праця — це трудові дії малюків, спрямовані на обслуговування деяких життєвих потреб усіх дітей групи: підтримання порядку в груповій кімнаті та на майданчику, прибирання іграшок в ігровому куточку, допомога дорослим у підготовці до режимних моментів.

Таким чином, у господарсько-побутовій праці виокремлюємо (і, відповідно, зазначаємо у плані) два підвиди: працю на майданчику та працю у приміщенні.

До господарсько-побутової праці дітей залучають, починаючи з молодшого дошкільного віку. Коло їхніх обов’язків з часом розширюється, трудові дії ускладнюються й деталізуються.

Методи і прийоми, якими користуємося при організації самообслуговування і господарсько-побутової праці дітей:

молодший дошкільний вік — допомога вихователя, приклад дорослих, дидактичні ігри, створення ігрових ситуацій, вправляння в діях;

старший дошкільний вік— показ, пояснення, приклад, заохочення, вправляння, роз’яснення, допомога одне одному, оцінювання своєї роботи і роботи товаришів.

 

Праця в природі

Праця в природі передбачає виконання трудових дій у куточку живої природи (догляд за кімнатними рослинами, тваринами); у квітнику, на ділянці чи городі дитсадка (перекопування, розпушування ґрунту, планування грядок, висівання насіння, садіння розсади, прополювання, підживлення, поливання, підв’язування рослин, боротьба зі шкідниками, збирання врожаю); а також природоохоронну діяльність (прибирання ділянки від сміття, підгодовування птахів, укриття квітів на зиму тощо).

 

Оскільки цей вид праці передбачає найбільше фізичне навантаження, то підчас його виконання особливо важливо, щоб діти дотримувалися певних гігієнічних вимог: не працювали в спекотну пору, періодично змінювали позу і робили вправи, працювали у спеціальному одязі з інвентарем, відповідним їхньому зросту, не більш як півгодини, при цьому кожні 7-10 хвилин робили перерви.

 

Методи і прийоми, якими користуємося при організації праці в природі: заохочення, показ, приклад, роз’яснення, допомога, оцінювання, виправлення, колективна праця (спільно-індивідуальна та спільно-взаємодійна).

 

Художня праця

Метою художньої праці є створення дітьми виробів з різних матеріалів. Цей вид праці посильний для дітей середньої та старшої груп. У молодшій групі проводимо підготовчу роботу. Діти середньої групи виготовляють прості вироби з паперу та картону, тканини, природного матеріалу, іграшки з поролону,  тощо.

У старшій групі завдання ускладнюються: діти ремонтують іграшки, книжки, пришивають ґудзики, вішалки, кроять і шиють одяг для ляльок, виготовляють іграшки-саморобки, атрибути, ялинкові прикраси, працюють з папером, тканиною тощо.

Методи і прийоми, якими користуємося при організації художньої праці: допомога, оцінювання, заохочення, показ, пояснення, приклад, вправляння, роз’яснення.

 

Форми організації праці

Під час організації всіх видів праці користуємося традиційними формами: доручення, чергування та колективна праця.

 

Доручення — найдоступніша форма залучення до праці, яка дає змогу задіяти протягом дня кожну дитину.

У молодшій групі трудові доручення зазвичай прості, короткотривалі, індивідуальні, пов’язані з іграми та іграшками, з підготовкою до чергування у їдальні та на заняттях, з виконанням прохань дорослих.

Дітям середньої та старшої груп пропонуємо також складні, тривалі доручення, як індивідуальні, так і колективні, пов’язані з іграми, організацією занять, побутовими процесами.         

Чергування — організована форма трудової діяльності, спрямована на опанування предметно-практичної компетенції.

У молодшій групі з II півріччя організовуються епізодичні чергування у їдальні. Діти привчаються до чергування, допомагаючи помічнику вихователя сервірувати стіл.

 

У середній групі вихователь організовує систематичні чергування у їдальні, а з II півріччя — на заняттях. Діти сервірують стіл, розставляють обладнання до занять і прибирають його.

 

У старшій групі проводяться систематичні чергування у їдальні, на заняттях, у куточку природи. Діти сервірують столи, розкладають і прибирають приладдя для занять, щоденно поливають квіти, розпушують землю у вазонах, допомагають чистити акваріум, клітки для птахів, підмітають підлогу тощо. Роботу чергових обов’язково аналізують шляхом колективного оцінювання  та самооцінювання.

Практика підтверджує, що краще призначати одних і тих самих чергових на 2-3 дні, по двоє на кожен вид чергування.

Добре, коли діти мають можливість наочно бачити в куточку чергових, кому з якого виду праці випадає чергування.

Колективна трудова діяльність — організація вихователем усіх дітей для виконання одного спільного завдання, справи.

У молодшій і середній групах 4-5 дітей разом прибирають іграшки, поливають квіти або виконують інші доручення вихователя.

У старшій групі колективна праця вже є систематичною, і діти можуть шляхом самовизначення розподіляти обов’язки між собою, допомагати товаришам. Як правило, 1-2 рази на тиждень дітей об’єднують у підгрупи по 5-6 осіб, де кожен має своє завдання.

 

У ранньому віці зміст спільної трудової діяльності дитини і дорослого перебуває у площині дій із самообслуговування та господарсько-побутової праці. Малюк у віці 1,5 —2,5 років готовий до виконання таких трудових дій, як:

•          подати дорослому необхідну річ —книжку, іграшку тощо;

•          віднести у вказане дорослим місце невелику річ — викинути у відро сміття, поставити на місце іграшку;

Крім того, малюк здатний допомогти дорослим під час сервірування столу, прибирання після прийому їжі, складання речей у шухлядки тощо.

Із віком зміст трудових доручень дитині варто ускладнювати. На кухні малюк прагне допомагати мамі. Його приваблюють побутові предмети, що розміщені тут, а також можливість діяти з різними речовинами: водою, борошном, цукром, крупами. Та насамперед дитина отримує задоволення від забарвленої позитивними емоціями спільної діяльності з рідною людиною. А у садку  під час господарсько-побутової праці, праці в природі дитину цікавить як результат так і процесс. 

Отож спочатку дитину приваблює зовнішній бік діяльності. Тож доцільно закріпити бажання дитини працювати, запропонувавши їй особисті атрибути (фартушок, хустинку) та знарядь праці (віник, граблі  яскраві, приабливі).

 

У процесі трудової діяльності дитини вчіться терпляче чекати результат праці , який  проходить у природному для дитини темпі.

 

В організації трудового виховання дітей дошкільного віку важливе значення має єдність вимог дитячого садка і сім'ї. До трудового виховання дітей у сім’ї входять самообслуговування, побутова праця, праця в природі, виготовлення саморобок. Батьки також мають чітко визначити коло і обсяг хатніх обов’язків дітей.

 

Організовуйте дні відкритих дверей, під час яких можна ознайомитись з організацією трудового виховання в закладі, батьківські збори з цього питання, індивідуальні консультації для батьків. Поряд з цим розміщуйте у батьківські куточки інформацію , ширми, пересувки, пам’ятки .

 

Таку пам’ятку варто роздати батькам вихованців на батьківських зборах, а також розмістити в куточку для батьків і на сайті дошкільного закладу.

 

 

•          Залучаючи дитину до праці, ви насамперед дбаєте про її успішність у дорослому житті й створюєте умови для розвитку таких важливих якостей, як самостійність, упевненість у власних силах, цілеспрямованість, працелюбність, повага до праці інших.

 

•          Пам’ятайте: основні трудові вміння з різних видів праці у дитини формують педагоги дошкільного закладу. Проте щоб уміння перетворилися на сталі навички, їх конче необхідно постійно закріплювати в щоденному житті в родині.

 

•          Щовечора, забираючи дитину з садка, перегляньте інформацію в куточку для батьків, аби дізнатися, яке цікаве завдання діти виконували в садку. Таке ж чи подібне завдання ви можете виконати зі своїм малюком удома.

 

•          Розпитуйте дитину про те, як минув її день у дитячому садку: чим він був заповнений, що нового вона дізналася, чого навчилася за цей день, які події (свята, розваги, екскурсії, святкування днів народження) плануються в найближчому майбутньому.

 

•          Цікавтеся у вихователів, чи все з того, чого навчають у дитячому садку, вдається вашому малюкові. Разом обговоріть причини успіхів та можливості подолання труднощів. Спробуйте повторити з дитиною вдома те, чого її навчали в дитячому садку.

 

•          Постійно демонструйте позитивне ставлення до трудової діяльності та проявів самостійності з боку дитини. Заохочуйте і схвалюйте її зусилля й досягнення.

 

•          Поспостерігайте за своєю дитиною і спробуйте визначити, який вид праці їй найбільше до вподоби, поділіться результатами своїх спостережень з вихователем.

 

•          Виберіть спеціальний день і разом із сином чи донькою придбайте матеріали для трудових справ відповідно до інтересів дитини (набори дитячих столярних інструментів, матеріали для вишивання, плетіння з бісеру тощо).

 

•          Пам’ятайте: “чарівні слова” спонукають дитину до будь-якої діяльності, зокрема й до трудової, навіть нецікавої, на перший погляд: “Спробуй разом зі мною...”.

 

•          Пояснюйте значення трудових дій, які виконуєте разом з дитиною чи окремо. Мотив праці (для чого і для кого це робиться) має бути зрозумілий малюкові.

 

•          Не забувайте ввечері розповісти синові чи доньці про свій день, свою працю на роботі й удома, поділитися власними досягненнями та проблемами. У доступній формі й добираючи адекватний вікові дитини зміст, обговоріть свої проблеми, щоб вона відчула вашу повагу та партнерське ставлення.

 

Пам'ятка

Правила, яких слід дотримуватися, звертаючись до малюка із проханням (трудовим дорученням:

 

- чітко формулювати завдання ;

- висловлювати прохання у ввічливій формі —

«Подай, будь ласка, щітку», «Будь ласка, принеси мій телефон», «Постав хлібницю на стіл, будь ласка» тощо;

- використовуйте цікаві атрибути для здійснення дитиною трудових дій;

- терпляче чекайте на закінчення дитиною виконання роботи;

 

- дякувати дитині та демонструвати словами й усмішкою задоволення від її діяльності.

 

 

До змісту трудового виховання сучасного дошкільного закладу входить ознайомлення дошкільників із працею дорослих та їх безпосередня трудова діяльність.

  Сучасні наукові дослідження підтверджують, що вихователеві необхідно цілеспрямовано ознайомлювати дітей із працею дорослих, оскільки це дасть можливість донести дошкільникам конкретні знання, створити уявлення про різні види праці, виховати у них повагу до людей і праці, бажання взяти участь у посильній роботі з дорослими.

  Ознайомлення дітей із будь-якою трудовою професією дає можливість показати їм значення кожного виду праці для всіх людей. Для ньоговихователь проводить бесіди, спостереження, читання творів художньої літератури, екскурсії, дидактичні ігри, розгляд картин, демонстpaцiю фільмів. Кожен із цих методів має свою педагогічну цінність, доповнює один одного, тому використання всіх методів в їх взаємозв'язку, послідовному наростанні є необхідною умовою успішного навчально-риховного процесу.

  Позитивний результат при ознайомленні дошкільників із працею дорослих буде лише тоді, коли вихователь буде сприяти набуттю знань про працю і вихованню поваги до людей праці.

Цілеспрямоване ознайомлення дошкільників із працею дорослих допоможе педагогам у розв'язанні багатьох освітніх питань, пов'язаних передусім із вихованням у дітей трудової спрямованості.

 

Педагогічно-доцільні прийоми в процесі трудової діяльності дітей дошкільного віку

Особливості організації господарсько-побутової праці

  Правильно організована посильна трудова діяльність виховує у дошкільників повагу до людей праці, формує елементарні трудові вміння та навички, самостійність, уміння виконувати трудові дії разом з іншими.

  Саме завдяки участі у виконанні тих чи інших трудових завдань у дітей складається можливість дати самооцінку своєї праці, оцінювання інших дітей та формуються певні моральні якості.

  Трудове виховання в умовах сучасного дошкільного закладу здійс­нюється через ознайомлення дітей із працею дорослих та безпосередню організацію трудової діяльності дошкільників у різних видах і формах.

  Самообслуговування — це уміння дітей дошкільного віку самостійно роздягатися, одягатися, умиватися, тримати в чистоті свій одяг, прибирати після себе іграшки. Саме в молодшій групі переважає цей вид праці. Діти другої молодшої групи вже прагнуть до самостійності, але ще не мають умінь, навичок самообслуговування. Тому основним завданням вихователя є прищеплення дітям цього віку елементарних навичок самообслуговування: мити руки й обличчя, одягатися в певній послідовності, берегти особисті речі, акуратно їсти, спокійно поводитись за столом. А особливу увагу треба приділити вихованню інтересу до праці, бажання брати участь у виконанні тих чи інших доручень дорослого.

  Господарсько-побутова праця в цій віковій групі має систематичний характер. Вихователь протягом року поступово ознайомлює дітей із працею дорослих у дитячому садку і вдома, розширює ці знання за допомогою художньої літератури, ілюстрацій, розповідей, спостережень.

 

  Поглиблено працювати над проблемою впливу господарсько-побуової праці на розвиток особистості допоможе створене предметно-ігрове середовище, для якого необхідно придбати або виготовити інвентар для прибирання приміщень і ділянки, обладнання для роботи з тістом, для роботи в куточку природи. При цьому необхідно пам'ятати не лише про акцентування уваги на виконанні трудових дій дорослими, а й на їх значимості для всіх («Подивіться, як Світлана Миколаївна старанно вимила підлогу. Тепер в кімнаті стало чисто, і ми зможемо проводити тут ігри»; «Старша медсестра принесла нам вітаміни та цілющий чай, аби ми не хворіли».)

 

{C}{C}{C}.

  У молодшій групі при організації господарсько- побутової праці необхідно пам'ятати, що діти спочатку виступають у ролі помічників вихователя та інших дорослих. Вихователь повинен уміло керувати їхніми діями, щоб привчити до взаємодопомоги і при цьому не забувати наголошувати на значенні їхньої праці. Адже для малюка праця починається з прибирання своїх іграшок, посильної допомоги дорослим. Дитина, щоб вона не робила, повинна відчувати радість власної причетності до справ дорослого. Будь-яка робота малюка повинна бути завершеною і обов'язково відзначена старшими, бо не тільки дорослі, а й діти потребують стимулу («Ми разом обладнали ігровий куточок для звірят. Усім подобається наша робота».)

 

 

  Основними прийомами роботи вихователя мають бути: поради, зауваження, вказівки, педагогічна оцінка. Можна чергувати показі пояснення («Роби, як я».) Не можна забувати і про культуру взаємин під час трудової діяльності («Подивіться, як Оля та Сашко сьогодні старанно розставили стільці. Вони допомогли один одному, тому і впоралися швидко».) Саме об'єктивна оцінка трудових дій дорослим відіграє важливу роль у формуванні моральних якостей молодших дошкільнят.

 

 

  Так, дитина, залучаючись до виконання певних трудових дій, ще навіть не усвідомлюючи їх, формує уміння працювати з ними за порадою чи вказівкою дорослого.

  Із переходом дітей до середньої групи вихователь продовжує розвивати навички самообслуговування, але вже починає залучати до повсякденної посильної праці для колективу, а не тільки для себе. При цьому необхідно зацікавлювати дітей до старанного, акуратного виконання трудових дій. У дітей закріплюються навички й уміння доглядати за своїм одягом і т. д., набуті у молодшій групі. У середній групі до дітей посилюються вимоги щодо якості самообслуговування. Вироблення дітьми навичок трудової діяльності значною мірою залежить від їх застосування. Засвоєння дітьми навичок трудової діяльності значною мірою залежить від застосування тих чи інших методів і прийомів. У цій групі необов'язково вдаватись до розгорнутих пояснень, а більше використовувати різноманітних життєвих ситуацій, бо саме вони будуть вимагати від дітей активних дій. («Оленко, допоможи Сергійкові зав'язати шапку, бо ти це добре вмієш робити».) Під час таких ситуацій формується і культура взаємин, а ще діти набувають практичний досвід взаємодії в колективі.

 

 

  Починаючи з середньої групи, вводиться систематичне чергування дітей по їдальні та по підготовці до занять (у молодшій групі ці чергування організовувались з другої половини року на вибір вихователя, необов'язково). Чергування доцільніше організовувати в парах, враховуючи індивідуальні особливості та рівень сформованості трудових навичок дітей. Саме під час господарсько-побутової праці (чергування) діти починають усвідомлювати свої обов'язки перед дітьми і дорослими, у них складаються правильні уявлення про користь їхньої праці за умови позитивної оцінки дорослого.

 

 

  Діти старшої групи вже добре засвоїли послідовність режимних процесів, мають практичні навички та вміння, знають правила поведінки в групі. Перед вихователем теж постають інші завдання:

• збагачення знань дітей про різні форми взаємодопомоги;

• ознайомлення з різними способами вирішення різних ситуацій; Увага дорослого у прищепленні навичок господарсько-побутової праці має бути спрямована на те, щоб діти поступово робили все самі, щоб навички самообслуговування були більш стійкими, адже саме ці навички стануть поступово життєвою потребою дитини.

  Життєво необхідні види роботи (відповідно до програми виховання) дитина повинна сумлінно виконувати, причому братися за них за власним бажанням, а не тільки за вказівкою дорослого. Тому необхідно велику увагу приділяти закріпленню звички виявляти самостійність у ході самообслуговування, допомоги товаришу, виявляти турботу про них. Необхідно пам'ятати, що внаслідок постійних трудових дій формуються важливі моральні якості — турбота про колектив, бережливе ставлення до речей і до праці інших.

 

 

  Особливістю організації господарсько-побутової праці старших дошкільників є її здебільшого колективних характер. Це ж передбачає від кожного учасника вміння попередньо планувати роботу, працювати злагоджено, щоб досягти певних результатів. Така особливість робить побутову працю важливим засобом морального виховання. А ще набута самостійність допоможе дитині стати активною, акуратною, і надасть впевненості у нових умовах — у школі.

  Для прищеплення навичок самообслуговування і господарсько-побутової праці вихователеві необхідно вдаватись до різних педагогічних прийомів залежно від вікових можливостей групи та умов проведення трудової діяльності.

Праця в природі

 

 

  Цей вид діяльності має винятково важливе значення для розвитку дитини дошкільного віку, бо це єдина праця, в результаті якої діти виробляють матеріальні цінності — вирощують квіти, овочі.

  Особливість цього різновиду праці полягає в тому, що діти мають справу з живими об'єктами: рослинами, тваринами.

  Спираючись на сучасні наукові положення, які розкривають основу проявів дбайливого ставлення до природи, екологічний смисл знань про трудову діяльність людей, і враховуючи вікові особливості дітей елементи екологічного підходу до праці треба формувати вже у старшому дошкільному віці. Величезні можливості щодо цього містить безпосередня діяльність у куточку природи й на ділянці, де діти вчаться доглядати кімнатні рослини і ті, які висадженні й висіяні у квітнику, на городі, збирати вирощений урожай, турбуватися про порядок на території.

 

 

  Базова програма «Я у Світі» передбачає, що старші дошкільники повинні не лише вміти виконувати певну дію, пов'язану з працею у природі, а й знати, навіщо це треба робити і як саме, щоб не завдати шкоди зеленим об'єктам.

  У молодшій групі  вихователь організовує спостереження дітей за працею дорослих у куточку живої природи, на городі, в квітнику. А лише після того, як діти навчаться бачити і розуміти, що і як робить дорослий, даються їм невеликі доручення. Вони мають індивідуальний, короткотривалий і простий за своїм змістом характер: насипати корм рибкам, полити рослини, посіяти насіння, посадити цибулю.

  Більш різноманітною і систематичною є праця у природі з дітьми середньої групи. Вони щодня працюють у куточку природи та допомагають дорослим прибирати ділянку від листя, сухої трави, згрібають сніг під дерева і кущі, посипають піском доріжки, збирають насіння, листя, плоди.

  Для дітей старшої групи завдання трудової діяльності ускладнюється відповідно до вимог програми. Старшого дошкільника цікавить не лише процес праці, а й її прямий результат і те, задля чого він працює, тобто головна мета, яка відбиває в ідеальному вигляді цей результат, його суспільне спрямування. Тому ефективність трудової діяльності значною мірою залежить від того, наскільки бажаний результат відповідає процесуальному моменту, мотиву, інтересу до нього.

 

 

  Вихователь не лише повинен орієнтувати дітей на мету їхньої діяльності, але й розкривати її зміст, викликаючи інтерес до стану рослин у куточку природи, на ділянці садка, прилеглій вулиці, щоб допомогти зрозуміти мету дій, усвідомити їх необхідність. У процесі роботи на ділянці та куточку природи вихователь поступово підводить дітей до встановлення взаємозв'язків між явищами природи. Діти старшої групи систематично виконують обов'язки чергових, а також виконують роботу всім колективом і на кінець року вже самостійно доглядають за рослинами, пересаджують їх, висівають насіння.

  Важливим емоційним фактором, який наближує дитину до мети діяльності, виступає результат її власних дій. Для того, щоб навчити старшого дошкільника бачити його в кожному конкретному виді праці, вихователеві

необхідно використовувати прийом оцінювання цих дій як дорослими, так і самими дітьми. Такий стимул буде давати заохочувальна позитивна оцінка: «Ви сьогодні добре попрацювали, виполюючи у квітнику бур'ян. Тепер квіти краще ростимуть і швидше зацвітуть — наша ділянка стане ще красивішою». Така оцінка доцільна на всіх етапах виконання завдання. Оцінка зробленого самою дитиною повинна бути аналізуючою, її мета — допомогти товаришеві, обґрунтувати свої дії. Важливо, щоб висловлена думка (і педагога, й однолітків) допомагала розкривати головну мету праці, її проміжні і кінцеві результати.

  Усі види робіту старшій групі проводяться протягом усього дня: вранці до сніданку, на прогулянці вдень і в другій половині дня.

Художня праця

 

  Художня праця в дитячому садку практикується тільки з дітьми старшої групи.

  Зі старшими дошкільниками вихователь визначає важливі завдання — розвивати самостійність, кмітливість, навчити дітей планувати свою роботу, ставити мету, переносити набуті знання в повсякденне життя. До змісту цього виду праці входить: виготовлення простих виробів із паперу в поєднанні з картоном, тканини, природного матеріалу.

  До художньої праці потрібно залучати усіх дітей, виховуючи в них прагнення і бажання працювати. Під час роботи з різними матеріалами розвиваються дрібні м'язи рук, діти набувають навичок роботи з простими інструментами; дії з різними матеріалами цікаві і дають можливість виявити творчість; цей вид трудової діяльності має практичний результат.

Для художньої праці необхідні такі матеріали та інструменти:

♦ папір — пакувальний, газетний, для малювання, друкарський, цигарковий, фільтрувальний, промокальний, клейкий і т. д.;

♦ дерево — палички, шпильки, гілочки різних порід дерев, солома, бруски і т.д.;

♦ тканина — обрізки льняного полотна, ситцю, шовку, вата, мотузка, стрічки, нитки і т. д.;

♦ метал — алюмінієва фольга, тонкий, мідний дріт і т. д.;

♦ пластмаса — пакувальний матеріал, пінопласт, пробки і т. д.;

♦ дрібний додатковий матеріал — ґудзики, скріпки, намистинки;

♦ природний матеріал — жолуді, каштани, листя, мушлі, солома, насіння і т.д.;

♦ а також: глина, пластилін, крейда, трафарети, ножиці, олівці, клей і т. д.

У художній праці діти вчаться різати, клеїти складати, зшивати, заплітати і т.д. Вони пізнають властивості матеріалів та відповідну до них техніку обробки і спосіб використання кожного матеріалу.

 

  Перш ніж навчати старших вихованців працювати з різними матеріалами, вихователеві необхідно всебічно вивчити і проаналізувати знання і навички кожного. Діяльність педагога повинна спрямовуватись на висвітлення таких головних питань: послідовність навчання дітей працювати з деревиною, тканиною; виготовлення виробів із паперу, картону і з природного матеріалу; організація діяльності дошкільників, які не зайняті художньою працею; форми залучення дітей до роботи.

           Організації безпосередньої трудової діяльності дітей передує певна підготовча робота: практикуються екскурсії, спостереження за працею дорослих, відвідування виставок, бесіди, розглядання предметів, зразків.

  Один із дієвих методів впливу на дитину — правильне оцінювання її роботи, дається вона по-різному, залежно від характеру виробу, але завжди береться до уваги виховний вплив праці. Враховується, як працював малюк: охоче чи байдуже, старанно чи недбало, чи завершив він справу. Щоб підвищити інтерес дошкільників до художньої праці вихователі пояснюють суспільне значення її результатів, чітко визначають мету, а з часом пропонують дітям самим вирішити, як можна використати виготовлене. Для розширення знань про властивості матеріалів, призначення інструментів, про трудові професії і виробничі процеси використовуються художні твори, народні прислів'я і приказки, загадки, потішки, проводяться тематичні бесіди..

____________________________________________________________________________________________________________

 

Особиста безпека дитини

Про що слід пам'ятати завжди !

- недбало кинуті та тліючи сірники або цигарка можуть призвести до пожежі;

- не можна перевантажувати електромережу, одночасно вмикаючи велику кількість електроприладів в одну розетку;

- не можна застосовувати замість стандартних запобіжників саморобні, так звані"жучки";

-праски, чайники, самовари, плити та інші електронагрівальні прилади при користуванні слід ставити на пожежобезпечні підставки;

- виходячи з дому, вимикай всі електронагрівальні прилади;

- нехтування правилами пожежної безпеки при пічному опаленні призводить до пожеж з тяжкими наслідками;

- виконуючи фарбувальні роботи, треба старанно провітрювати приміщення, не запалювати сірники, не палити;

- надійно ховайте від малюків сірники, запальнички, не доручайте дітям стежитиза ввімкненними в мережу електроприладами, запаленими газовими приладами, печами;

- дітей дошкільного віку не залишайте у зачинених приміщеннях без догляду дорослих;

- не користуйтесь зіпсованими електроприладами;

- не користуйтесь аерозольними балонами поблизу відкритого вогню;

- будьте обережні в лісі.

Пам'ятайте – одна іскра може спричинити пожежу;

- будьте обережні працюючи з хімікатами, необережне їх використання можеспричинити пожежу;

- не залишайте без догляду ввімкнений телевізор;

- Не будьте байдужими до порушень пожежної безпеки !

- Вступайте до лав добровільного пожежного товариства !

- Дотримуйтесь правил пожежної безпеки та пропагандуйте їх.

Профілактика травматизму серед дітей дошкільного віку

І. Електробезпека:

1.Не залишайте дітей з увімкненими електроприладами (праска,телевізор, настільна лампа, електрообігрівач, магнітофон,комп'ютер тощо).

2.Не дозволяти дітям вмикати та вимикати електроприлади.

3.На розетки поставити заглушки.

4.Не вмикати в одну розетку більше, ніж два електроприлади.

5.Не прикрашати новорічну ялинку одночасноелектрогірляндами і "дощиком" з фольги: це може призвестидо короткого замикання і пожежі.

II. Безпека користування газовими приладами

1. Не залишати дітей наодинці з увімкненими газовимиприладами.

2.Не дозволяти дітям доторкатись до газових приладів, вмикатита вимикати їх.

3.Не обігрівати приміщення за допомогою полум'я газовоїплити: це може призвести до отруєння продуктами згоряння.Найбільш чутливими до отрут є діти.

III. Пожежна безпека

1.Джерела вогню (сірники, запальнички тощо) потрібнозберігати в недоступному для дітей місці.

2.Легкозаймисті речовини (спирт, спиртовмісні рідини, лаки,фарби, розчинники, бензин, олію та ін.) потрібно зберігати внедоступному для дітей місці.

3.Підчас відпочинку на природі не потрібно розпалюватибагаття і дозволяти робити це дітям.

4.Не дозволяти дітям користуватись відкритим вогнем.

5.В разі потреби спалювання сміття робити це у періодвідсутності дітей.

6.Не курити в присутності дітей і не залишати недопалки.

IV. Безпека в побуті

1.Загальні вимоги:

1. Навчити дитину безпечним іграм. Не дозволяти проводити ігри, пов'язані із схованками в шафах га інших предметах що закриваються, за занавісками та з пересуванням в темряві.

2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі повиннізнаходитись на висоті піднятої руки, щоб виключити потребудіставати щось з стільця чи табуретки.Над ліжком не повинні висіти ніякі предмети.

3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закритіплафонами.

4 Гострі, ріжучі, колючі і крихкі предмети повинні знаходитись в недоступному для дітей місці

5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків. Ліки повинні зберігатися в закритій під ключ шафі.

6. Іграшки не повинні бути небезпечними для дитини (лазерні іграшки, кулькові та водні пістолети) Якщо іграшка розбирається, то складові й частини за розмірами повинні бути такими, що не вміщаються в рот. ніс, вухо.Перевірте іграшки на можливість розбивання (уламки можуть поранити дитину).

7. З сумісними іграми з дітьми не використовуйте петарди.

2. Безпека на кухні

1.Столові прибори для дитини повинні бути такими, що неб'ються.

2.Обідній стіл та стілець повинні бути підібрані у відповідностіз ростом дитини.

З Над обіднім столом не повинні висіти по ти ці або окремі предмети кухонного обладнання.

4. Всі спеції, як сипучі так і рідкі, повинні зберігатись внедоступному для дитини місці.

5.Якщо виникла потреба користуватися виделкою чи ножем, то їжу дитині повинні порізати дорослі.

6.Краї тарілок, чашок та склянок не повинні мати тріщин та щербинок.

7.На плиті ручки сковорідок і носик чайника потрібноповернути до стіни.

8.Гарячу їжу потрібно розливати лише на столі, а не переносититарілки з нею з плити до столу.

9.В присутності дитини бажано користуватися горілками газовоїплити другого ряду.

10.Якщо дитина не дістає до крана з водою, то вона можекористуватись змоченим рушником.

11. Двері кухні з боку коридору повинні закриватись на гачок, розміщений у третій частині зверху.

3. Безпека у ванній кімнаті

1.Для дитини необхідно мати дитячі миючі засоби. Миючізасоби, якими користуються дорослі, є шкідливими длядитини і повинні зберігатись в недоступному для неї місці.

2.Підлогу потрібно покривати не слизьким килимком.

3.Двері ванної кімнати повинні закриватись на гачок чи засув,розміщений у третій частині зверху.

4.Не можна залишати дітей наодинці під час купання.

4. Безпека на балконі

1.Не можна залишати дітей на балконі.

2.Не можна дозволяти дітям проводити рухливі ігри на балконі.

3.На балконі потрібно закрити щілини, через які можутьвипадати дитячі іграшки.

4.В присутності дітей не можна нахилятись з балкона.

5.Балкон повинен закриватись з кімнати на гачок чи засув,розміщений у третій частині зверху.

5. Попередження травматизму під час відпочинку

1. Не залишайте дітей без нагляду.

2.Перевірте обладнання дитячого майданчика на предмет виявлення травмуючих чинників. Особливо уважно обстежте пісок: в ньому можуть бути скло та гострі металеві предмети.

3.Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність відкритих підвалів, каналізаційних люків, ям, електрощитів,недобудованих об'єктів, стоянок автотранспорту тощо.

6. Безпека дорожнього руху

1. Виконуйте правила дорожнього руху.

2.Проаналізуйте місце проживання на предмет оцінки інтенсивності дорожнього руху.

3.Дозволяйте старшим дітям самостійно переходити дорогу при повній відсутності руху автотранспорту чи велосипедистів.

Як треба діяти при пожежі!

У разі виявлення пожежі необхідно:

- негайно сповісти по телефону 101 пожежну охорону, при цьому необхідно назвати адресу об'єкту, вказати місце виникнення пожежі, стан на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище та номер телефону, з якого надійшов дзвінок;

- вжити ( по можливості ) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

- приступить до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння ( вогнегасники, вода, пісок );

- забезпечити зустріч пожежних машин.

Не можна:

- боротися з полум'ям самостійно, не викликаючи пожежників(якщо ви не впоралися з вогнем за кілька секунд, його поширення призведе до великої пожежі );

- намагатися вийти через дуже задимлений коридор або сходи ( дим також токсичний, гарячі гази можуть обпекти легені );

- спускатися водостічними трубами, стояками за допомогою простирадл або мотузок (падіння майже завжди неминуче );

- стрибати з вікна багатоповерхового будинку або з балкону;

- забувати, що перший ворог для вас не вогонь, а дим, який засліплює та душить;

- ховатися у важкодоступних для пожежників місцях приміщення,що горить;

- якщо приміщення дуже задимлене, не рекомендується відчиняти двері до сусіднього приміщення, щоб запобігти проникненню диму.

Правила користування побутовими нагрiвними електроприладами

У кожному будинку є електричнi прилади для користування у побутi. При неправильному використаннi цих електроприладiв можевиникнути пожежа. Щоб цього не сталося, слiд знати i виконувати такi правила безпечного користування ними.

Правила безпечного користування електроприладами.

1) Користуйтеся тiльки справними електроприладами.

2) Не вмикайте одночасно велику кiлькiсть електроприладiв. Вiд цьогоперегрiваються електропровiдники, i може виникнути пожежа.

3) Не ставте поблизу легкозаймистi предмети i матерiали: вiд нагрiтих електроприладiв вони можуть загорiтися.

4) Не можна на тривалий час залишати електроприлади без нагляду.

5) Праски та iншi електронагрiвальнi прилади ставте на металевi та керамiчнi пiдставки.

Якщо в електричному приладi з'являеться iскрiння або чути запах горiлої гуми, його негайно слiд вимкнути з розетки i покликати дорослих.

Статистика свiдчить, що через несправнiсть та неправильну експлуатацiю електронагрiвних приладiв щороку виникае близько 25% вiд усiєї кiлькостi пожеж. Особливо гострою ця проблема є тепер, коли внутрiшнiй ринок Украiни заповнений електротехнiчними виробами iноземного виробництва сумнiвноi якостi. Значна частина iх не мае пристроiв захисту та виконана без дотримання елементарних вимог пожежноi безпеки.

Аналiз пожеж, що виникають з цих причин, свiдчить, що найбiльш небезпечними елементами електричного устаткування є проводи, кабелi та шнури живлення.Виникнення пожеж через займання шнурiв живлення електричних приладiв вiдбуваеться внаслiдок короткого замикання, перевантаження, пошкодження провiдникiв у мiсцях крiплення арматури до приладiв або штепсельних вилок. Тому споживачам необхiдно звертати увагу на пильностi потребують вироби закордонних виробникiв, що не сертифiкованi в Украiнi.

Пам`ятка з попередження пожежі

Шановні батьки, дорогі діти! Велика кількість пожеж зчиняється від дитячих пустощів з вогнем. Вогнем знищується багато чого, а нерідко в пожежах гинуть і травмуються діти.

ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ПОЖЕЖІ ВІД ДИТЯЧИХ ПУСТОЩІВ З ВОГНЕМ, НЕОБХІДНО ВИКОНУВАТИ НАСТУПНІ ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ:

•зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

•не дозволяти дітям розводити багаття, включати електронагрівальні
прилади тощо;

•не дозволяти дітям користуватися газовими приладами;

•тримати в недосяжних дітям місцях рідини, які легко займаються
(бензин, ацетон, спирт тощо).

•не допускати перегляд телепередач дітьми без догляду дорослих;

•не залишати малолітніх дітей без догляду.

Шановні батьки! Ставтесь до ігор дітей з вогнем негативно. Роз'яснюйте, що їх ігри, пов'язані з вогнем, можуть спричинити пожежу, загибель майна, загибель людей у вогні.

ШАНОВНІ БАТЬКИ! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

Сподіваємося, що Ви з усією відповідальністю поставитесь до наших порад.

ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖІ НЕГАЙНО ВИКЛИКАЙТЕ ПОЖЕЖНУ ОХОРОНУ ЗА ТЕЛЕФОНОМ «101».

ПАМ'ЯТКА із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Життя в умовах великого міста потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та виконувати наступні правила:

1.Не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час.

2.Навчати дітей користуватися дверним вічком.

З.Не дозволяти відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму.

4.Не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими людьми на вулиці.

5.Вчити користуватися телефоном для виклику служб 101,102,103,104.

6.Забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними.

7.Забороняти грати ріжучими, гострими та вибуховонебезпечними предметами.

8.Забороняти користуватись ліфтом без супроводу дорослих, а також
заходити у ліфт з незнайомими людьми.

9.Вчити дітей звертатися за допомогою до людей, які працюють у правоохоронних органах.

10. Не дозволяти дражнити тварин. Попереджувати зародження в дитині жорстокого відношення до "друзів наших менших".

Шановні батьки! Проявляйте терпіння і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я.

Сподіваємось, що ця пам'ятка допоможе Вам зберегти дитину від біди!

ПАМ'ЯТКА з попередження дорожньо-транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортних випадків з дітьми важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованого поводження на вулицях і дорогах. Щоб на допустити лиха на дорозі, Вам необхідно:

• вчити переходити вулиці на зелений сигнал світлофора, у встановленихмісцях та підземними переходами;

•не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортнимизасобами;

•вчити дітей правильно обходити транспорт, що стоїть: автобус,тролейбус – позаду, трамвай – спереду;

•не дозволяти дітям самостійно їздити на громадському транспорті;

•не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

•не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися на велосипеді, ковзанах,санчатах, роликах на проїжджій частині дороги та поблизу неї – це може коштувати дитині життя;

•не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїмприкладом не заохотити дітей;

• не подавати дітям негативних прикладів, порушуючи правила дорожнього руху.

СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВИ ПРИСЛУХАЄТЕСЬ ДО НАШИХ ПОРАД!

ПАМ'ЯТКА з попередження травматизму серед дітей дошкільного віку під час відпустки батьків

Шановні батьки!

Щоб не допустити травмування дитини в лісі та на водойомі, пам'ятайте та виконуйте такі вимоги:

1.Під час перебування на вулиці в літній день захищайте голову дитини панамою.

2.Регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри.

3. Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм непереохолоджувався.

4.Не залишайте дитину без нагляду біля водойми.

5.Не дозволяйте купатись та стрибати у воду в неперевірених місцях.

6.Для купання вибирайте незасмічені місця з твердим дном, безводоростей та мулу.

7.Забороняйте користуватись човном, плотом без супроводу дорослих.

8.Не дозволяйте запливати на глибину, використовуючи гумовий матрацчи іграшку.

9. Не допускайте пустощів на воді (не можна зненацька лякати,утримувати один одного під водою, жартома кликати на допомогу).

10.Забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослих.

11.Під час перебування у лісі разом з дітьми не збирайте та не вживайтенезнайомі гриби, ягоди, рослини.

12. Не розводьте у лісі багаття під час посухи; при виникненнінеобхідності в цьому, розмістіть вогнище на відкритому місці і післявикористання ретельно загасіть його та засипте землею.

13. Обстежте місця установки намету в лісі з метою уникнення небажаноїзустрічі зі зміями, бджолами, мурахами тощо.

14. Для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щобоптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.

 ___________________________________________________________________________________________________________

 

   Покоління, яке народилося в епоху цифрової революції називають digital natives (від англ. Digital - цифровий, natives - абориген, уродженець), тобто в буквальному сенсі народжені в цифровому світі. 

Візьміть до уваги , що digital natives обробляють дані абсолютно по-іншому:  вони працюють за принципом комп'ютерів - і запам'ятовують не інформацію, а де її можна знайти. Діти навчилися робити відразу кілька речей: слухати музику, зависати в соцмережах, робити уроки. Природно, що концентрація уваги при цьому дуже нестійка.

В сучасному світі  ми  все частіше стали чути про необхідність цифрової "дієти" для дітитини. На сьогодення велику частину нашого життя заповнюють  гаджети (планшети, комп'ютери, смартфони ), з їх допомогою ми робимо все! 

Ні для кого не секрет,  що вже в 3 роки діти вміють користуватися iPad та телефоном.

А чи замислювались Ви на тим, що раннє залучення до гаджетів тягне за собою масу негативних наслідків, а саме проблеми з  :

• увагою,
• пам'яттю,
• соціальними навичками ,
• сном,
• психологічного стану дитини
• зниження зору,
• погіршення успішності в школі,
• розвиток агресії тощо.

Залучення дитини до світу цифрових технологій  має бути дозованим і контрольованим. Варто вивчити разом з ним правила безпеки, поведінки  та режиму у роботі з гаджетами. Існують навіть спеціальні додатки для смартфонів та планшетів, які відстежують скільки часу ваші діти користуються ними.

Сучасний світ дає необмежені можливості для навчання і пізнання нової інформації і немає ніякого сенсу забороняти або обмежувати доступ до неї - просто дотримуйтесь правил цифровий безпеки і пізнавайте нове разом з дитиною!

______________________________________________________________________________________________________

 

 

      Наше дитя поступово опановує загальні  властиві форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність.  Збереження стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова, за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже, добре ставлення близьких, особливо мами й тата, необхідне дитині. Толерантне ставлення до дитини  - вагомий чинник виховання.

      Потреба у визнанні  - одна з найбільш значущих людських потреб. Задля  цього дитина вчиться все робити краще – малювати, стрибати, бігати і т. д. Прагне бути кращою сама, аби стверджуватися в своїх моральних якостях. Як же вона старається!

      Не будемо іронізувати над нашим малюком! Не травмуйте сина чи доньку репліками типу «У тебе не вийде, облиш це заняття», «Відчепись від мене і дай мені спокій», «Іди геть, я тебе не люблю». Не можна казати дитині, що він тупий, брехун, баран, упертий віслюк тощо. Не вважайте, що приниження – дієвий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату. Позбавлення перспективи, зміцнення особистості не зміцнюють віри дитини в себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим. Дитина потребує емоційної підтримки, особливо батьківської.

      Варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже, як зробити так, щоб дитина за власним бажанням, свідомо  прагнула подолати свої недоліки. Наше маля – вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на нього чекає стільки випробувань. Дитина не може сама розвивати свою унікальність. Їй потрібні постійне заохочення, довірче спілкування та батьківська любов.

      Почуття власної гідності дає дитині змогу повніше реалізувати свої природні здібності, стимулює позитивні і захищає від негативних. Почуття  власної нікчемності є проявом неприязні до самого себе, гальмує особистісний розвиток, блокує ініціативність, утруднює саморегуляцію. Тому забезпечення оптимальних психолого – педагогічних умов формування позитивного оцінного ставлення до себе – важливе завдання родинного і суспільного виховання.

       Правильна оцінка дитиною свого «Я» є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов’язки, на ній ґрунтуються такі почуття  як відповідальність, сором, провина,  совість тощо.

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність  між ними. Діти повинні розуміти зв'язок між поняттями право, правило, честь, обов’язок. Ми, дорослі, маємо сформувати в дітей розуміння того, що в своїй поведінці треба керуватися моральними нормами, знати припустимі межі дозволеного. Ми  маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.

     У «Декларації про права дитини» ( 1959 р.) сказано : «Ми - діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами, як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас, щоб ми мали можливість рости гідно  й вільно»

     Правове виховання актуальне для сьогодення. У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблеми правового навчання. Він зорієнтований на системно організоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально – педагогічних умов організації життєдіяльності, що допомагають їй якнайповніше само реалізуватися. Для засвоєння цих знань дітям пропонуємо дидактичні ігри, вправи на розвиток уваги дитини до самої себе, своїх почуттів, переживань; навичок спільної діяльності, почуття колективізму, розуміння інших людей; на усвідомлення стосунків у сім’ї; розуміння своєї унікальності; формування адекватної самооцінки. Розроблені вправи, ігри, завдання спонукають дитину до проявів ініціативності, самостійності, здатності до творчого розв’язання різних проблем, поваги до чужої думки, об’єктивної самооцінки.

     Американський психологи Вірджинія Сатір сказала : «Якщо ми хочемо змінити світ, треба змінити сім’ю». Батьки – перші вчителі у школі становлення особистості. Тому звертайте інтерес до проблем захисту прав та гідності ваших дітей.