Освіта вища.

понеділок з 13-00 до 16-30

середа       з   8.00 до  10.00 

консультації для співробітників:

четвер з 13-00 до 15-00

онлайн консульація з 15.00-16.00

Мое кредо психолога: "У кожнійдитині бачити неповторну творчу особистість".

Документи, що регламентують роботу психологічної служби:

Конституція України;

Закон України "Про дошкільнуосвіту";

Закон України "Про охоронудитинства";

Конвенція ООН про права дитини;

Декларація прав дитини;

Етичний кодекс психолога;

Наказ МОНУ від 22.05.2018р. №509 "Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України"

Лист МОНУ від 16.07.2021 №1/9-363 "Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2021/2022н.р.

Тема методичної роботи ПС ЗДО: "Соціально-психологічний супровід формування системи компетентностей учасників освітнього процесу".

Мета методичної роботи ПС ЗДО: "Забезпечення якісної освіти дошкільників шляхом формування інноваційної культури педагога як важливого чинника в реалізації Базового компонента дошкільної освіти, державних вимо г до рівня сформованості життєвої компетентності особистості, освіченості, розвиненості й вихованості дошкіільників перед вступом їх до школи".

Мета діяльності ПС дошкільного освітнього закладу на 2021\2022н.р. є:

"сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони психічного здоров'я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти"

Методична тема над якою у 2021/2022н.р.буде працювати практичний психолог ЗДО "Казкотерапія як дієвий засіб розвитку дошкільників".

Напрями діяльності психологічної служби:

- Діагностика: виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-псхологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі; 

- Профілактика: своєчасне попередження відхиленьу розвитку та становленніособистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;

- Розвивальна діяльність: усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до різних форм девіантної повідінки;

- Освітня діяльність: форма активного співробітництва, спрямована на удосконалення, розвиток, формування особистості;

- Консультування:багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;

- Зв'язки згромадськістю: діяльність, спрямованана досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;

- Просвіта:формування психологічноїкомпетентності учасників освітнього процесу.

Завданняроботи психологічної служби:

- Збереження та зміцнення психічног та соціального здоров'я,сприянняособистісному, інтелектуальному, фізичному і соціальному розвитку здобувачів освіти шляхом доповнення сучаснх методів навчання та виховання ефективними психолого-педагогічними технологіями;

- Пошук та впровадження дієвих засобів і методів профілактичноїта просвітницької роботи;

- Сприяннязабезпеченню психологічної безпеки,надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги усім учасникам освітньогопроцесу.

В роботі використовую корекційно-розвивальні програми для дітей:"Розвиток пізнавальних процесів", "Сходинки адаптації", "В світі емоцій","Подолання страхів і тривожності", "Підготовка дітейдо шкільного навчання".

Коли потрібно  звертатися до практичного психолога:

* Якщо проблема не розв'язується тривалий час;

* Якщо ви знаєте, як розв'язати проблему, але вам все-таки потрібна допомога;

* Якщо  вас щось тривожить уповедінці дитини, але ви не можете зрозуміти причин;

Якщо вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Краще зрозуміти, що відбувається насправді, і не травмувати дитину порівнянням з іншими дітьми.

* Якщо у вас є сімейні проблеми, і це проектується на дитину. Зважте ситуацію і дійте

 АДАПТАЦІЯ ДО УМОВ ЗДО.

Початок відвідування дошкільного закладу - це не лише нові умови життя та діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, нове середовище, взаємини, обов'язки.  Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активного психологічного і фізіологічного пристосування.  Дитина опиняється в нових соціальних умовах, переживає зміну звичного розкладу та способу життя. Тож у неї виникає відчуття нестабільності. У цей період життя малюки часто демонструють неадекватні поведінкові прояви, що пов'язано з труднощами адаптації до нових умов. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дитини, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності. У різних дітей адаптація відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері. Період адаптації важкий не тільки для малюка, а й для вихоателя, тому батьки повинні позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем

Рекомендації:

1.Необхідно організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до садка;

2.Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати д\с. Висловлювання типу "Ну, якщо не сподобається -не будеш ходити у д\с" дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку - витримати характер і не піддаватися на провокацію;

3.Спочатку, перший тиждень - два, незалишайте дитину в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин.

4.Повідомте вихователю про характер дитини та як називають дитину вдома.

5. Дайте дитині в дитсадок улюблену іграшку;

6.Дитина значно легше пристосується до умов ЗДО, якщо в сім'ї вона володіє елементарними навичками самостійності(одягатися й роздягатися, охайно скласти свій одяг, їсти, тримаючи ложку)

7.Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання; перетворіть це на цікаву гру - це шлях до самостійності дитини;

8.Дуже важливо навчити дитину гратися, адже такий природний для неї тип діяльності дає можливість відволікатися віддумки про батьків.

Конституція Украни, ЗаконУкраїни "Про освіту" гарантуютьусім дітям право на освіту, отже і можливістьреалізувати це правов усіхдержавних навчальних закладах належно від статі, раси,національності, соціальногота майнового стану,стану здоров;я, місця проживання та інших чинників.

Діти з особливими потребами мають право задовольняти свої права так само, як і всі інші члени суспільства. Сьогодні, ми часто вживаємо термін інклюзивна освіта.

Що ж дає інклюзивна освіта дитині з особливими потребами?:

1.Перебування в групі зі здоровими однолітками дає дитині з вадами можливість розвивати відповідно її віку комунікативні та соціальні навички;

2.Щодо інтелектуального розвитку - заняття з залучення дітей з особливими потребами сприяють концентрації уваги дітей, посилення їхньої мотивації до навчання;

3.Досвід успішного перебування в інклюзивній групі є добрим підгрунтям для подальшого освітнього залучення та підвищення кваліфікації протягом усього життя.

Перший етап залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загально-освітнього простору здійснюється у ЗДО.

Навчання та виховання дітей передбачає використання особистісно-орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, ураховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання.

Пріоритетними напрямами роботиє сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини для того, щоб вона почувалася неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

Життя серед дітей допомагаєтаким дітям адаптуватись до нормальних житєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. З другого боку, діти, які їх оточують, та дорослі вчаться спілкуватися та працювати разом, формується почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед - прийняття та визнання. 

Аутизм - це неврологічний розлад. Дитина-аутист вирізняється з-поміж однолітків поведінкою, має дефіцит соціальної взаємодії, не йде на контакт і ніби занурена у власний світ.

Симптоми аутизму можна виявити вже у перші місяці життя дитини. В аутичних дітей порушується "комплекс пожвавлення", характерний для немовлят, які нормально розвиваються. Аутичні діти здаються відчуженими, байдужими до оточення. Часто вони уникають прямого (очі в очі) погляду, і навіть якщо дивляться на людину пильно. то роздивляються окремі частини обличчя або деталі одягу. Такі діти зазвичай уникають контактів з навколишніми людьми. Від колективної гри аутичні діти відмовляються, віддаючи перевагу індивідуальній грі на самоті, причому вони можуть одержимо протягом року грати в однуй ту саму гру, малювати одні й ті самі малюнки. Аутичним дітям властиві стереотипні механічні рухи і дії. Діти з порушенням в спілкуванні люблять дотримуватися певних ритуалів, і щонайменші зміни в їхньому житті або режимі можуть стати для них травмуючим чинником й спровокувати замкненість або спалах агресії.

Аутизм - це медичний діагноз і, звичайно ж, ставити його має право тільки фахівець.

Правила роботи з аутичними дітьми:

1.Приймати дитину такою, якою вона є;

2.Враховувати інтереси дитини;

3.Суворо дотримуватися певного режиму і ритму життя дитини;

4.Виконувати щоденні ритуали (вони забезпечують безпеку дитини);

5.Навчатися уловлювати щонайменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт;

6.Якомога частіше розмовляти з дитиною;

7.Забезпечити комфортну обстановку для спілкування й навчання;

8. Запобігати перевтомлюваності дитини.

Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто,  обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання однолітків повинні бути рівні. 

Ознаки обдарованості:

Раннє дитинство ( 1- 3 роки).

Невгамонна допитливість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями одночасно, великий словниковий запас, розвинене мислення, уживання складних слів та речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість в досягненні результату в сфері, яка викликає зацікавленість, здібності до малювання,музики, нетерлячість і поривчастість, винахідливістьта багата фантазія.

Дошкільний період  (4 - 7 років)

Чудова пам'ять, інтуїтивні скачки (перескакування через "поверхи"), яскрава уява, нечіткістьв розмежуванні реальності і фантазії, перебільшені страхи, дрібна моторна координація, потяг до товариства старших дітей та дорослих. Добра, відкрита, тямуща дитина, чудова володіє мистецтвом мовленнєвою комунікацією, величезна допитливість, винаходження власних слів, схильність до активного дослідження навколишнього середовища, гостре реагування на несправедливість.

Звикли розв'язувати конфліктні ситуації за допомогою сили. Принайменший суперечці відштовхують товаришів. Іграшка, що сподобалась, безапеляційно "конфіскується", незважаючи на опір власника. Дитина не вміє чекати, поступатися, ділитися. Їй важко вжитися в дитячому колективі. Відсутня елементарна культура спілкування з однолітками: дитина весь чассвариться, грубить, б'ється, вступає в конфлікти. Однолітки тримаються від агресивних дітей подалі, вважаючи за краще обходитися без них. Вихователі безпомічно розводять руками. Дитяча агресивність є ознакою внутрішніх емоційних невдач, негативних переживань, неадекватним способом психологічного захисту. Складається думка, що ці діти свідомо провокують однолітків, щоб почути їх крик чи отримати стусана у відповідь. Ось такий, ніби дивний спосіб отримати увагу. Але це єдиний "вихід" психоемоційної напруги, внутрішньої тривожності в агресивних дітей.

Причини агресивності:

* Сімейні негаразди (неврівноваженість,агресивністьбатьків, сімейні негаразди,зловживання алкоголем);

* Незадоволення бажань;

* Різниця між бажаним та можливим.

Рекомендації щодо поводження з агресивною дитиною:

* Пам'ятайте,що заборона й підвищення голосу - найнеефективніші способи подолання агресивності;

* Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об'єкти.Дозвольте їй побити подушку або розірвати бумагу, пкричати і т.і.

* Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухугніву або невтішних висловлювань про своїх друзівчи колег.

* Дитина в кожній момент повинна відчувати, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. Не соромтеся зайвого разу приголубити її. Нехай вона бачить, що потрібнай важлива для вас.

* Стримуйте прагнення дитини провокувати сваркиз іншими.

* Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищати свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.

* Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту.Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Булінг - це відносно новий термін. Це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою поин иження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фіичний і психологічний тиск об'єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні прблеми, не вміють будуватистосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Чому діти стають жертвами булінгу. Основні причини:

* Знижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через надмірну відкритість, зверхність.

* Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька... Школа і садок - каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

* Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина -агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам?

* У першу чергу треба заспокоїтися, і тільки після цього починайте розмову з дитиною;

* Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити;

* Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто;

* Пам'ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними;

* Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз;

* Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям; Поясніть різницю між "пліткуванням" та "піклуванням" про своє життя чи життя друга;

* Пам'ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи;

* Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу;

* Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу;

* Підтримайте свою дитину у налагодженн

* Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

При порушенні прав дитини звертайтесь:

Дитяча лінія:  116111 або 0800500225  (з 12.00 до 16.00);

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу  116000;

Гаряча лінія з питань запобіганння насильству:  08005003350 або 116123;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини   0800501720;

Уповноважений з прав дитини при Президенті України 0442557675 

18 жовтня - Европейський день боротьби з торгівлею людьми.

Европейськийдень боротьби з торгівлею людьми започаткований 18 жовтня2007р. Европейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищенння рівня обізнаності щодо феноменуторгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища. Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формоюрабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність єнайшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. 

Торгівля людьми - актуальна проблема сьогодення. Унашій країні усе більше людей потрапляє на гачок работорговцев.

Як уникнути цієї жахливої проблеми?

* Батьки повинні повсяк час тримати контакт зі своєюдитиною, цікавитись її життям знати, чим захоплюється дитина, чи не має вона сумнівних знайомих, які можуть завербувати її на таку нелегальну працю.

* Обов'язково проводьте бесіди з дитиною про торгівлю людьми, поясніть наслідки цієї проблеми;

* Вчить дитину оберігати свої права, не забувати про власну гідність;

* Якщо ви вирішили знайти роботу за кордоном, обов'язково проконсультуйтесь із фахівцями, представниками громадських організацій, які займаються боротьбою з торгівлею людьми.

Це може бути Міжнародна організація з міграції (тел.3380445685015)

Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда - Україна" (тел.380442053736)

Національна "гаряча" лінія з попередження домашнього насильства,торговлі людьми та гендерної дискримінації, або 116123  (з мобільного).

 Лінія працює цілодобова. Дзвінки - безкоштовні та анонімні. ​  

  Міжнародна організація праці (тел. 380442208094).

527 - Національна безкоштовналінія зпротидіїторгівлі людьми та консультування мігрантів.

З 25 листопада до 10 грудня проходить щорічна Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"

Мета акції: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства, створити соціальний простір, вільний від насильства.

За даними ООН в Україні, насильство щодо жінок та дівчат - одне з найпоширенійших порушень прав людини  світі. Кожна третя жінка протягом життя зазнала фізичного або сексуального насильства - це приголомшений показник. Гндерно зумовлене насильство (ГЗН) є глобальною проблемою, яка вражає всі країни у тих чи іних формах, вклюно з сексуальним насильством, домашнім насильством та торгівлею людьми. Це форми насильницьких дій, що мають чітко виражену гендерну групу, на яку спрямоване насильство або яка чинить насильство. Немає жодної країни у світі, де ця проблема була б вирішена сьогодні.

Що робити педагогам?

По-перше запамятайте, що профілактика гендерно зумовленого (чи будь-якого іншого) насильства полягає не в навчанні дітей, що робити, коли це відбувається (відбулося), а в формуванні нетерпимісті до всіх фор насильства, щоб у дітей від дитинства не вникало навіть думки вчинити подібне.

Якщо ви або ваші знайоі потребуєте консультації телефонуйте  116123 (з мобільного) або 0800500335 (зі стаціонарного) на Національну "гарячу" лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. Лінія працює цілодобово. Дзвінки - безкоштовні та анонімні. 

Що потрібно знати батькам про короновірусну інфекцію COVID - 19?.

Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

Що робити?

* Попросити дитину не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чихають або мають жар;

* Нагадувати дітям про обов'язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 сек. або використовувати дезінфекційні засоби для рук);

* Попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та ін.), куди багато людей занурюють руки;

* Просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;

* Посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об'єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;

* Важливо уникати місць масового скупчення людей;

Симптоми інфекції:

Біль у горлі, риніт, лихоманка,утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині, у деякмх випадках - діарея.У складних випадках може викликат пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважноце відбувається з людьми середньогочи похилого віку, що мають сукупні захворювання.

Що робити?

Уразі підвищення темперетури дитина має залишатися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря

Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

* Мити руки щонайменше 20 сек. або використовувати дезінфекційні засоби для рук;

* Під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також у згін ліктя.

Взаємини під час карантину

Поради:

В умовах карантину й самоізоляції ми переживаємо дуже величезний спектр емоцій. Важливо визнавати усі ці різні відчуття в собі і висловлювати їх прямо в безпечний спосіб. Важливо визнавати усі ці різні відчуття в собі івисловлюватиїх прямо в безпечний спосіб. Не приспікуючись до побутових дрібниць, а розуміючи справжню причинупереживань. Щоб емоції не накопичувались і не вибухали, а минали собі, знаходячиадекватний вихід назовні.

Усім сил та здорового гніву!

Гнів здоровий:

* Визначаєш і висловлюєш гнів у момент, коли його відчуваєш;

* Висловлюєш гнів прямо,безпечно для себе і оточення. "Я злюсь на твій вчинок..." Сприймаєш гнів як сигнал, що хтось діє несправедливо(твої кордони порушено) важливі потребинезадоволено. Гнів надає впевненостіта сил змінити ситуацію.

Неадекватний гнів:

* Довго не висловлюєш гнів, тримаєш в собі.ита життя в постійному стресі?

В чому небезпека паніка життя в постійному стресі?.

Паніка та стреснегаивно впливають якнафізичний станорганізму, так і на емоційну та розумову сферу. Знижується критичність мислення, починає домінувати ділянка головного мозку, яка відповідає за виживання. Виділяються гормони адреналін та кортизон, підвищуєтьсятиск, тощо. Тривале перебування в такому стані може спричинитизначний вплив на організмлюдини. Тому важливо навчитися опанувати себе та керувати своїми емоціями.

Дуже просто сказати: "Не хвилюйся! Будь щасливий!" А як цю фразу реалізувати на практиці?

У кожного з нас є речі та місця, пов'язані з приємними подіями і щасливими моментами. Для заспокоєння варто "повертатися" в такі місця, де вам було приємно. Можна це робити подумки, пригадуючи ситуацію та отримуючи ресурс із спогадів.Такождопомагає спілкування з приємними людьми, читання улюблених книг, перегляд фільмів, бажано з позитивним сюжетом, прогулянка в парк. Не варто забувати і проритуали, наприклад, ранкову каву чи читання книги в улюбленому кріслі. Це сприяє більш спокійному сприйняттю ситуації. Це допомагає нам зберігати контроль над ситуацією.

Якщо вас накрила паніка і страх, як вийти з цього стану?

З метою самозаспокоєння можна використовувати вправи для м'язової релаксації, різноманітні дихальні вправи. Наприклад, так зване "диханняпо квадрату":

На 1,2,3,4- вдихаємо повітря на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 -видихаємоі знову на 1,2,3,4 - затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин - хвилювання знижується.

Чиіснує формула спокою? Якщо так, то яка вона?

Формула спокою, якщо така існує, то вона у кожного своя. І насамперед залежить від особливостей нервової системи людини, власного досвіду, перенесених раніше неприємних читравмуючих подій, опірності організму, наявності поряд підтримуючого середовища та близьких людей, які допоможуть подолати стрес.

Корисні контакти для звернення під час карантину:

0800505201  -  Гаряча лінія по короновірусу;

               103  -  Швидка медична допомога;

             1687  -  Якщо у вас немаєсімейного лікаря;

               551  -  Гаряча лінія для тих, хто прибув в Україну;

0800213103  -  Безоплатна правова допомога;

www.covid 19.com.ua -  Відповіді на основні запитання;

              1677  -  Гаряча лінія МОЗ;

               1545  -  Урядова гаряча лінія;

1583 та  0442350101  - Лікарі, що дають слушні поради. 

16.11.2021 відначається  Міжнародний день Толерантності, запроваджений у зв'язку із ухваленням ЮНЕСКО у

1995р.. Декларації принципів терпимості, основу якої закладеноположення, проголошені в Загальній декларації прав людини У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етичної належності чи кольору шкіри. Толерантність особистості є суттєвим фактором соціалізації дитини і значною мірою визначає успішність її подальшого шляху.

Толерантність батьків у свою передбачає повагу до самобутнього внутрішньогосвіту дитини, віру в перемогу добрих починань у міжособистісних відносинах, відмову від методів грубого примусу й будь-яких форм авторитаризму.  Толерантним буде ставлення до дитини, якщо батьки не ображають її, вислуховують думку дитини й рахуютьсяться з нею, вміють прощати образи і самі просять вибачення (найскладнішій момент, але в той час найважливіший. Оскільки у дітей загострене почуття справедливості), уміють без сварок і конфліктів домовлятися з дитиною,утверджують гідність дитини(не ігнорують її, не проявляють неповагу до її захоплень тощо), не змушують дитину за допомогою сили робити те,що їй не хочеться. Проявляючи щирий інтерес до поглядів, захоплень своїх дітей, їхніх дій і вчинків, з повагою ставлячись до позицій і цінностей інших членів сім'ї, ви тим самим навчити їх цікавитися й поважати інших людей.

^{Дитина смокче палець...}

Як ставитися до звички дитини смоктати палець? Коли малюк втомився і хоче спати, коли йому нудно або сумно, він часто тягне в рот руки. З моменту народження найбільше задоволення немовля отримує від їжі, яка потрапляє в рот. Перше близьке знайомство з навколишнім світом теж відбуваєтьтся за допомогою рота, як тільки дитина зрозуміла, що рукою можна взяти предмет, вона тягне його в рот.

Приблизно до півтора років дитина робить так з усіма предметами. Смоктання пальця, путушки, ковдри і будь-яких інших предметів, крім пляшечки з їжею - справа життєва. Процес смоктання заспокоює, а дитині важко знайти для цього інші способи, вона їх не знає. Тому смоктання пальця цілком природне для раннього періоду життя явище. Якщо малюк активно смоке палець після 3 - 3,5 років, батькам варто замислитися, що заважає йому знайти інший спосіб заспокоєння.  

Активне і постійне смоктання пальців після 4 -5 років (якщо в житті дитини не відбулося жодних серйозних змін) можна розглядати, як не відповідний віку тип поведінки. Це привід для занепокоєння та звернення до фахівців. Щоб пізнього смоктання пальця не виникло, дорослі можуть допомогти дитині навчитися заспокоюватися самостійно і самі повинні заспокоювати її, коли їй погано. 

Не бійтися дитячих звичок. Смоктати палець і так заспокоюватися, наприклад, при засипанні - звичка не з кращих, але з часом вона може бути замінена (дитина сама знаходить заміну або батьки допомагають: улюблена іграшка, казка на ніч, тиха і приємна музика).

Як відучити? У якому віці варто починати відучувати дитину смоктати палець і як це зробити? І головне, як зробити це психологічно безболісно?. Будь-яке відучення від ого б то не було краще проводити у формі гри і, що важливо, поступово і з позитивним настроєм. Наприклад, спробуйте одушевити пальчик, який дитина смокче, пожаліти його: " Дивися, який він тав тоненький, а він теж хое рости, як і ти. Важливо запропонувати дитині щось взамін, показати інший спосіб заспокоїти себе - пухнасту іграшку, м'яку ковдру, приєну музику та інше. Нехай малюк сам вибере, що йому до смаку. Гірчиця й перець не допоможуть! По-перше, дитина відчуває біль і сильні неприємні відчуття (в якійсь мірі, такі дії батьків - це насильство над особистістю). А по-друге, діяти таким ином - безглуздо. Не палець смоктати, так робити щось ще, щоб заспокоїтися, малюк буде обов'язково. Може бути, батькам варіант здасться більш прийняти, а суть його буде та ж.

Пам'ятайте: кщо дитина активно смокче палець до трьох років, це нормально. Бажано, щоб потім палець поступово замінила іграшка або щось ще, що не є частиною його. Хоча в складних ситуаціях або при стресі деякі діти можуть смоктати палець до 6 - 7 років. І це теж нормально. Смоктання пальця не заподіє шкоди психічному здоров'ю, а неадекватне ставлння батьків до цієї звички може зробити дитину неспокійною.

Не варто обсмикувати і карати дитину, якщо вона любить смоктати палець, адже це заняття її заспокоює. Років до трьох не варто навіть хвилюватися. Якщо ця звичка залишилася у дитини після п'яти років, якщо вона потійно і активно смоке палець, звичайно, варто почати відучувати її. Робити це треба поступово, без негативних емоцій. Придивіться і постарайтеся зрозуміти, що ще заспокоює малюка, допомогає йому розслабитися, і поступово замініть цим смоктання пальців. 

Поговоріть з дитиною, підтримайте її якщо вона сама вирішила відмовитися від цієї звички, придумайте казку, гру на цю тему. Не виймайте палець у неї з рота. Краще відволікайте дитину іграшками. Пальчикові ігри теж ожуть допомогти дитині позбутися цієї звички. Відучувати дитину від соски і пустушки теж треба поступово. Якщо дитина користувалася пустушкою регулярно, а її раптом забрали, швидше за все, вона стане смоктати палець. Ні в якому разі не слід докоряти або піддражнювати. Негативна увага може тільки посилити звичку. Ні за яких обставин не слід докоряти або піддражнювати. Негативна увага може тільки посилити звичку. Ні за яких оставин не слід застосовувати фізичну силу, наприклад, бити по пальцю, це не метод вихованн в цівілізованому суспільстві. 

Розлучення батьків.

Розлучння батьків - це сильний стрес для дитини. Це зміна світу, в кому вона живе. Але досить часто трапляються ситуації, коли розлуення неможливо уникнути. Як дитині пережити його? Як допомогти малюку? Перш за все потрібно уникнути типових помилок. Відсутність їх - це вже півшляху до успішного і більш-менш спокійного проходження дитиною цього етапу її життя.

Негарно відгукуватися про свого партнера до чи після розлучення. Для дитини і мама і тато завжди хороші. Вони ними є і будуть, незважаюи ні на що. Малюку неймовірно важко слухати весь той негатив про тата и маму. Дітям набагато легше пережити розлучення батьків, якщо в їх картині світу вони обоє залишаються хорошими.

Виливати свої образи і ильні переживання на дитину. Так, варто сказати правду, що вам важко, що ви засмучені, але не вживайте слів, які можуть відчити, що ви відчуваєте нестерпну біль і не бачити світла в кінці тунелю. Дитині потрібно знати, що все у вас буде добре, що и все переживете. Головне для нас - не злякати дитину своїми інтонаціями і відчаєм

Змшувати дитину вибирати між батьком і матір'ю. Дитині надзвичайно важко вибрати, хто кращий, оскільки обидва хороші.

Вимагати полюбити нового тата и маму. Дитина має повне право не любити новоспеченого батька чи матір. Але ви можете просити її поважати їх, оскільки ви його /її / поважаєте чи любите.

Вимагати від вітима и ачухи зайнят роль батька и матері. А також вимагати від дитини вважати і називати нову людину мамою \татом. У дитини є одна мама і один тато. А всі, хто з'являється після них, - просто люди, отрі починають виконувати обов'язки, які колись виконував один із батьків. Вони можуть стати друзями, але ніколи не  замінять рідного. Тому не змушуйте малюка до цього і не засмучуйтесь, якщо так не сталося. З часом дитина само вирішить.

Не дозоляти дитині бачитися з татом/мамою. Малюку потрібні обоє батьків. Тому як би там не було, зробіть все для того, щоб зустрічі (звичайно, якщо батько/мати хоче цього) відбувалися. Дитині потрібно знати, що обоє батьків продовжують її любити.

Діагностично-терапевтична казка "Пташенята".

Перевірити ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків, можна, розповівши їй казку "Пташенята". І справа тут не лише в тоу до кого більш прихильна дитина, а  ресурсі, який має малеча, щоб пережити травму.

У гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама і маленьке пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздечко впало вниз. Всі опинилися на землі. Тато полетів і сів на одну гілку, мама сіла на іншу. Що робити пташеняті?

Уважно вислухайте відповіді дитини.

Найчастіше діти говорять так:

"Пташення теж летить і сідає на яку-небудь гілку",

"Полетить до мами, тому що воно налякане,

"Полетить до тата, бо він сильніший",

"Залишиться на землі, тому що він не вміє літати, але буде кликати на допомогу, і тато (або мама) прилетить і забере його"

Ознаками прихованої тривожності дитини є відповіді, подібні наступним: "Пташеня не вміє літати, тому залишиться на землі", "Спробує літати, але не зуміє", "Помре від голоду (або від дощу, холоду і т.д.",  "Про нього всі забудуть, і хто небудь на нього наступить.

Як і будь-яку терапевтичну казку, її сюжет можна намалювати, програти чи обговорити.

Харчування - це одна із найважливіших функцій, яка забезпечує життєдіяльність нашого організму. Процес харчуванняу людини поряд з біологічною функцією виконує також соціальні, психолонічні функції. Їжа може бути формою спілкування, джерелом позитивних емоцій, засобом відсторонення від власних проблем. Виникнення харчових розладів пов'язане не тільки з органічними, але й із психологнічними, соціальними факторами, самі ж харчові розлади відносять до психосоматичних.

У дошкільному віці підвищений або знижений апетит дитини психологи більш за все пов'язують з дисгармонійними сімейними стосунками, неправильною поведінкою батьків, їх неправильним уявленням про здорове харчування. Часто батьки, діти яких страждають порушенням харчової поведінки, не можуть правильно організувати режим харчування дитини. Помилкою також може бути неправильне використання продуктів харчування, які не відповідають віку дитини, догодовування в проміжках часу між основними прийомами їжі, надмірне вживання солодощів. Батьки іноді не враховують фізіологічних можливостей дітей, пропонуючи їм надмірну кількість харчів. Процес харчування може бути пов'язаний із негативними емоціями (конфлікт між мамою (татом) та дитиною, обмеження свободи дитини, вимагання ідеальної чистоти, ультиматуми, погрози). Знизити апетит дитини може критика батьків на її адресу за обіднім столом. Діти можуть відмовитись від харчування через пригнічений стан. У багатьох випадках відмова від їжі є для дитини засобом привертати до себе уваги батьків та близьких.

Неадекватне виховання батьками, які нехтують дитиною або схильні до гіперопіки, постійно все забороняють або все дозволяють, не вчить дитину адекватно реагувати на внутрішні стимули голоду і насичення їжею, тому уявлення про здорове тіло не може  неї розвиватись. Конфлікти між мамою (татом) та дитиною можуть також сприяти розвитку ожиріння. Нерідко діти починають вживати велику кількість їжі в тому випадку, якщо вони відчувають себе кинутими, якщо їм недостатньо любові, тепла. У данному випадку їжа є джерелом позитивних емоцій. Діти переїдають, схильні до надмірної ваги або страждають від ожиріння саме в тих сім'ях, де відсутня культура харчування, правильне уявлення про здорове харчування. Дуже часто дітей примушують з'їдати все, апелюючи до того, що не можна викидати харчи. Пізніше для багатьох дітей переїдання стає звичкою.

Правила здорового харчування:

* звертайте увагу не тільки на знижений апатит дитини, а й на підвищений;

* намагайтеся знайти причину такого апетиту, пов'язати її з особливостями взаємодії батьків та дітей;

* не забувайте та враховуйте смакові переваги дитини;

* під час вибору місця для харчування дитини важливо створити сприятливу обстановку, забезпечити помірний контроль за прийомом їжі, врахувати потреби дитини, надати їй можливість проявити самостійність, свободу;

* будьте послідовні, батьки повинні висувати однакові вимоги до процесу харчування дитини, але їх має бути обмежена кількість;

* не використовуйте їжу як винагороду (або покарання). Батьки купують дитині солодощі (чи інші привабливі продкути), щоб примусити дитину поводитися так, як цього хочуть вони, а дитина  дуже швидко починає розуміти, що криками, істериками, плачем вона майже завжди може розраховувати на отримання солодощів;

* будьте в міру вимогливі, лагідні, спокійні, пояснюйте дитині значення здорового харчування, будьте для неї прикладом, уникайте емоційної дистанції з дитиною, живіть її життям, інтересами, не допускайте неприйняття та байдужості.

3 грудня 2021році Україна разом зі світовою спільнотою відзначає Міжнароднийденьлюдей з вадами здоров'я.

Це символічне нагадування про обов'язки влади та суспільства перед людьми яких доля позбавила повноцінного здоров'я.

Основною метою заходів,які присвячені Міжнародному дню людей з інвалідністю є інформування суспільства в напрямку підтримки людей з обмеженими фізичними можливостями.

ООН закликає всіх діяти так, щоб соціальні умови життя людей з інвалідністю поліпшувались і були комфортними для них.

Якщо дитина хвора - це біда!

Безсилі ми буваємо, шкода!

До щедрих рук добро і знов вернеться,

Якщо душа на поклик одізветься.

Навчаємося добра, як вчаться мові діти -

Щоб потім все життя творить святе...

Здоров'я кожного - це надбання в родині,

У нашім серці - в рідній Україні!